Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.07.2021 року у справі №910/2891/20

УХВАЛА

14 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 910/2891/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Колос І. Б. і Львова Б. Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О. Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Тольяттіазот",

представник позивача - Бауліна В. О., адвокат (довіреність від 08.06.2021 б/н); Волков О. Ю., адвокат (довіреність від 08.06.2021 б/н); Тищенко А. В., адвокат (довіреність від 08.06.2021 б/н),

відповідач - державне підприємство "Укрхімтрансаміак",

представник відповідача - Гегельська Н. А., адвокат (довіреність від 22.01.2021 № 13-Д); Мартиненко А. М., адвокат (довіреність від 29.07.2021 № 105-Д); Пойда О. А., адвокат (довіреність від 06.01.2021 № 2-Д),

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Тольяттіазот"

на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2021 (головуючий суддя Ковтун С. А.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 (головуючий Кропивна Л. В., судді: Поляк О. І. і Дідиченко М. А.)

у справі № 910/2891/20

за позовом публічного акціонерного товариства "Тольяттіазот" (далі - Товариство)

до державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (далі - Підприємство)

про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених листом від 29.01.2020 № 106.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлений листом від 29.01.2020 № 106, у частині припинення зобов'язань:

- Підприємства перед Товариством за рішенням МКАС при ТПП України від 01.03.2017 у справі АС № 845у/2015 щодо сплати 8 620,72 долара США відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, 45 000,00 доларів США компенсації витрат, пов'язаних із захистом інтересів Товариства у МКАС при ТПП України;

- Підприємства перед Товариством за рішенням МКАС при ТПП України від 27.03.2018 у справі АС № 21у/2017 щодо сплати 5 724,78 долара США відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору;

- Товариства перед Підприємством за рішенням МКАС при ТПП України від 16.07.2019 у справі АС № 170/2018 щодо сплати 22 259,99 долара США відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору.

В іншій частині вимог доводи позову визнані необґрунтованими і у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021, стягнуто з Товариства на користь Підприємства 265 139,20 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 265 139,20 грн є доведеними, документально обґрунтованими та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи та часткового задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та на те, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати оскаржувані рішенням і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19, від
11.12.2019 у справі № 908/3199/15, від 18.12.2018 у справі № 923/20/18 в частині розподілу витрат на правову допомогу при частковому задоволенні позову; від
08.09.2020 у справі № 910/3242/18, від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від
21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, від
13.10.2020 у справі № 911/688/19 щодо застосування критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката; від 04.11.2019 у справі № 569/17904/17, від
01.10.2018 у справі № 569/17904/17 щодо необхідного для підтвердження наявності витрат на правничу допомогу переліку документів та вимог до таких документів.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанції та на відсутність подібності правовідносин у даній справі та у справах, на які посилається Товариство у касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження, просить закрити касаційне провадження у справі, а у разі наявності підстав для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.09.2021 № 29.3-02/3100 у зв'язку з відпусткою судді Селіваненка В. П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/2891/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І. В. (головуючий), Колос І. Б. і Львова Б. Ю.

Перевіривши матеріали справи та касаційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Товариство у касаційній скарзі посилається на те, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19, від 11.12.2019 у справі № 908/3199/15, від 18.12.2018 у справі № 923/20/18 в частині розподілу витрат на правову допомогу при частковому задоволенні позову; від 08.09.2020 у справі № 910/3242/18, від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від
21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, від
13.10.2020 у справі № 911/688/19 щодо застосування критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката; від 04.11.2019 у справі № 569/17904/17, від
01.10.2018 у справі № 569/17904/17 щодо необхідного для підтвердження наявності витрат на правничу допомогу переліку документів та вимог до таких документів.

Так, у справах:

- № 922/3812/19 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції в частині, що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, та приймаючи у цій частині нове рішення, виходив з того, що позовні вимоги у цій справі є вимогами немайнового характеру (визнати неправомірною бездіяльність та дії правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" щодо ненадання товариству з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" запитуваної інформації, фактичної можливості ознайомитися із необхідними документами та за рахунок позивача робити з них копії; зобов'язати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" (в особі правління/голови правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017") письмово надати товариству з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" інформацію про: 1) технічний стан спільного майна - багатоквартирного будинку за адресою: пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, м. Харків, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання, документально підтвердивши таку інформацію за період з червня 2017 року по листопад 2019 року; 2) суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку за адресою: пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, м. Харків, і площу таких квартир та приміщень за період з червня 2017 року по листопад 2019 року; 3) рішення (протоколи) зборів (у тому числі установчих) співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Харків, пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, із зазначенням дат та номерів рішень, протоколів та інших документів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" (у вигляді переліку за період з червня 2017 року по листопад 2019 року); зобов'язати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" (в особі правління/голови правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017") надати товариству з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" для ознайомлення: 1) оригінали рішень (протоколів) зборів (у тому числі установчих) співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Харків, пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, за період з червня 2017 року по листопад 2019 року та відповідні листки опитування за період з червня 2017 року по листопад 2019 року; 2) статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" в останній редакції, зареєстрованій у встановленому законодавством порядку; 3) затверджені на загальних зборах об'єднання кошториси доходів та витрат об'єднання за період з червня 2017 року по листопад 2019 року; 4) річні звіти об'єднання за період з червня 2017 року по листопад 2019 року; прибуткові та видаткові касові ордери Об'єднання за період з червня 2017 року по листопад 2019 року відповідно до вимог чинного законодавства України та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 5) банківські виписки об'єднання за період з червня 2017 року по листопад 2019 року відповідно до вимог чинного законодавства України; 6) первинні бухгалтерські документи, складені у результаті оформлення операцій по придбанню об'єднанням товарно-матеріальних цінностей або отримання послуг (товарні чеки, накладні, касові чеки, квитанції, інші документи) за період з червня 2017 року по листопад 2019 року відповідно до вимог чинного законодавства України та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 7) акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма 03-1) за період з червня 2017 року по листопад 2019 року відповідно до вимог чинного законодавства України; 8) документи щодо затвердження штатного розкладу об'єднання за період з червня 2017 року по листопад 2019 року відповідно до вимог чинного законодавства України; 9) первинні бухгалтерські документи, складені в результаті оформлення операцій по нарахуванню заробітної плати (форма П-7 "Розрахунково-платіжна відомість (зведена)" за період з червня 2017 року по листопад 2019 року відповідно до вимог чинного законодавства України та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку); 10) договори, укладені між об'єднанням за період з червня 2017 року по листопад 2019 року, правлінням об'єднання та фізичними або юридичними особами, відповідно до яких останніми надаються будь-які послуги для об'єднання, правління об'єднання за період з червня 2017 року по листопад 2019 року; 11) договори оренди, сервітуту (іншого користування), укладені між об'єднанням, правлінням об'єднання та фізичними або юридичними особами за період з червня 2017 року по листопад 2019 року; 12) первинні бухгалтерські документи, складені в результаті оформлення операцій по нарахуванню внесків членам об'єднання (відомості про нарахування внесків членам Об'єднання, інші документи) за період з червня 2017 року по листопад 2019 року відповідно до вимог чинного законодавства України; 13) звіти про нараховані доходи та здійснені витрати об'єднання, правлінням об'єднання за період з червня 2017 року по листопад 2019 року відповідно до вимог чинного законодавства України; 14) відомості про суми заборгованості співвласників перед об'єднанням або об'єднання перед співвласниками (передплати) за послуги з комплексного обслуговування за період з червня 2017 року по листопад 2019 року; 15) рішення правління та ревізійної комісії об'єднання за період з червня 2017 року по листопад 2019 року відповідно до вимог чинного законодавства України із можливістю за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" зробити копії зазначених документів), були частково задоволені, однак визначити пропорцій задоволених позовних вимог, які є немайновими у цій справі, неможливо, витрати відповідача на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, покладаються на обидві сторони та стягненню з позивача підлягає сума у розмірі 4 500,00 грн;

- № 923/20/18 Верховний Суд, змінюючи постанову суду апеляційної інстанції в частині, що стосується перегляду додаткового рішення господарського суду Херсонської області від 29.05.2018 у частині вимог відповідача про покладення на позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, що якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачі у зобов'язанні сплатити судові витрати не є солідарними боржниками та не несуть відповідальність за витрати, понесені відповідачем на оплату послуг адвоката, солідарно, у зв'язку з чим помилково стягнув витрати на правову допомогу з позивачів солідарно. Отже, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог у цій справі, з огляду на неможливість визначення пропорцій задоволених позовних вимог, які є немайновими у цій справі, із заявлених до стягнення відповідачем з позивачів витрат на правову допомогу у розмірі 23
827,70 грн, стягненню з позивачів підлягають 11 913,85 грн по 2 978,46 грн з кожного;

- № 910/3242/18 суди, задовольняючи частково заяву Відповідача-1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виходили з того, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 -6 статті 126 ГПК України).

При цьому, враховуючи клопотання позивачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу; представництво адвокатів у справах № 910/11310/18 та № 910/3233/18, обсяг виконаних ними робіт (наданих послуг); що позиція Відповідача-1 не змінювалася при розгляді справи, і відзив на позовну заяву аргументований подібними доводами, у той же час послуги надавалися клієнту адвокатами, які займалися вивченням справи, обговорювали аспекти ведення справи у суді та вносили один після одного певні корективи, тобто фактично виконували одну і ту ж саму роботу, суди дійшли висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатами послуг та виконаними роботами із предметом позову, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів у цій справі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності, справедливості та становить надмірний тягар для фізичних осіб;

- № 903/390/18 Верховний Суд, ухвалюючи додаткову постанову, якою здійснив розподіл судових витрат, зазначив, що, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, колегія суддів вважає недоведеними доводи Луцької міської ради про неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а тому не вбачає підстав для зменшення розміру судових витрат понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції та визначає їх розмір, який підлягає відшкодуванню відповідачем позивачеві у сумі 22 950,00 грн;

- № 916/2982/16 Верховний Суд, ухвалюючи додаткову постанову, якою здійснив розподіл судових витрат, зазначив, що постановою Верховного Суду від 24.12.2019: касаційну скаргу Організації в інтересах Товариства задоволено частково; ухвалу господарського суду Одеської області від 11.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 зі справи № 916/2982/16 залишено без змін, а додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 зі справи № 916/2982/16 скасовано; справу передано до Південно-західного апеляційного господарського суду для нового розгляду заяви Підприємця про розподіл судових витрат, - Верховний Суд вважає загалом обґрунтованою заяву Підприємця про розподіл судових витрат на правову допомогу, проте, оцінивши витрати Підприємця з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши заяву Організації з процесуальних питань (заперечення на заяву про розподіл судових витрат) від
26.12.2019, яку Верховний Суд розцінює як клопотання Організації про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу Підприємця, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат Підприємця на професійну правничу допомогу до 8 000,00 грн від попередньо заявленої суми (53 000,00 грн) витрат на професійну правничу допомогу представників Підприємця. Разом з тим надані Підприємцем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат на придбання проїзних квитків у сумі 3 296,86 грн та поштових витрат у сумі 223,96 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат;

- № 914/1002/19 Верховний Суд, ухвалюючи додаткову постанову, якою здійснив розподіл судових витрат, зазначив, що на обґрунтування поданої заяви про розподіл судових витрат позивач подав копію угоди № 1/20-2/2019 про внесення змін до додаткової угоди від 30.10.2019 № 2/2019 до договору про надання правової допомоги від 08.04.2019 № 08-04/19, копію акта виконаних робіт (наданих послуг) від 16.06.2020 № 16-06/ТЕН/914/1002/19. Також у матеріалах справи міститься копія договору про надання професійної правничої допомоги від
08.04.2019 № 08-04/19 та додаткової угоди від 30.10.2019 № 2/2019. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи судом касаційної інстанції, не надходило;

- № 911/688/19 Верховний Суд, ухвалюючи додаткову постанову, якою здійснив розподіл судових витрат, зазначив, що постановою Верховного Суду від 16.06.2020 касаційну скаргу ТОВ "БК "Рошен" задоволено частково, рішення господарського суду Київської області від 08.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 911/688/19 скасовано лише в частині задоволення первісного позову, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову, а в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства зазначені судові рішення залишено без змін, тому колегія суддів вважає загалом обґрунтованою заяву ТОВ "БК "Рошен" про розподіл судових витрат на правову допомогу, проте, оцінивши понесені витрати з урахуванням усіх визначених процесуальним законом критеріїв (необхідності, розумності, співмірності) і складності цієї справи, а також врахувавши обґрунтовані заперечення виконкому Бориспільської міськради від 03.07.2020 № 12-27-2109 на заяву про відшкодування судових витрат, які (заперечення) слід розцінювати як клопотання Виконкому про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу Товариства, Верховний Суд дійшов висновку про те, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 32753 грн від попередньо заявленої суми. Водночас, положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат. Таким чином, за правилами статті 74 ГПК України розмір таких судових витрат, як заявлені Товариством до відшкодування поштові та кур'єрські послуги у загальній сумі 468,50 грн (з ПДВ), має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат. Натомість з матеріалів справи вбачається понесення заявником лише поштових витрат у загальній сумі 247
грн, що підтверджується наявними фіскальними і службовими чеками від 17.04.2020 та від 12.06.2020, і саме поштові витрати у цій сумі підлягають відшкодуванню, тоді як інші поштові витрати та витрати на кур'єра Товариство не довело належними і допустимими доказами. Беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності, співмірності, необхідності та розумності судових витрат, докази, надані на підтвердження зазначених витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "БК "Рошен" про розподіл судових витрат шляхом стягнення з виконкому Бориспільської міськради витрат у загальній сумі 33 000,00 грн, що складаються з 32 753,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та 247,00 грн поштових витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а у задоволенні решти вимог зазначеної заяви необхідно відмовити;

- № 569/17904/17 у постанові від 01.10.2018 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що у даному випадку предметом спору за своєю суттю виступало майнове право третіх осіб на житло (будинок), оскільки позивачем оскаржувалось рішення про державну реєстрацію права власності третіх осіб на житловий будинок, який є єдиним житлом для сім'ї третіх осіб, тому, звісно, позовні вимоги треті особи не підтримували. На підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи у суді тощо. Судами досліджено та надано оцінку розрахунку №1 суми гонорару адвоката за надану правничу допомогу згідно договору від 05.01.2018 № 18-01/02 та присуджено до відшкодування 7
450,00 грн. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру адвокат Шевчук В. С. за надання правової допомоги отримав 15 000,00 грн.

Водночас у даній справі № 910/2891/20 суди, ухвалюючи оскаржувані рішення виходили з того, що попередній розрахунок витрат на правову допомогу у сумі 357
522,80 грн наведено Підприємством у відзиві на позовну заяву; до закінчення судових дебатів Підприємство зробило заяву про те, що кінцевий розмір судових витрат, а також докази, які їх підтверджуються будуть надані протягом п'яти днів після прийняття судового рішення.

Заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, разом із відповідними доказами на загальну суму 353 523,57 грн заявником подано суду 26.10.2020, тобто протягом встановленого строку.

На підтвердження понесених заявлених витрат відповідачем надано наступні документи:

- договір про надання правової допомоги від 19.03.2020 № 392-АО-1/2020, який укладений між Підприємством (клієнт) та адвокатським об'єднанням "Інтегрітес", за умовами якого об'єднання здійснює представництво інтересів клієнта в господарському суді міста Києва у даній справі вартістю, яка не перевищує 268
142,40 грн, а також у випадку позитивного результату для клієнта (відмови у задоволенні позову про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних вимог або залишення позову без розгляду, або закриття провадження у справі) об'єднання отримує 89 380,80 грн;

- акт надання послуг від 02.06.2020 на суму 268 142,40 грн;

- рахунки на оплату від 02.06.2020 № 134 на суму 268 142,40 грн. та від
20.10.2020 № 300 на суму 89 380,80 грн;

- банківську виписку по рахунку адвокатського об'єднання станом на 26.06.2020;

- довіреності від 19.03.2020 № 42-д, від 26.01.2021 № 14-Д;

- свідоцтва від 22.06.2006 № 2655, від 15.02.2019 № 001083.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємством залучено адвокатів, які брали участь у 9 судових засіданнях (загальною тривалістю ~ 13 год. ) і у ході розгляду справи було проаналізовано: позовну заяву з додатками; відповідь на відзив від
08.04.2020; заперечення від 08.04.2020 щодо заяви про залишення позовної заяви без розгляду; пояснення щодо коментарів на заперечення; письмові пояснення від
11.06.2020; додаткові пояснення від 09.09.2020; заперечення Товариства від
30.09.2020 на додаткові пояснення.

Адвокатами було підготовлено та подано суду наступні документи: відзив на позовну заяву від 20.03.2020; заяву про залишення позовної заяви без розгляду від 20.03.2020; заяву про продовження строку для подання заперечення на відповідь на відзив від 13.04.2020; заперечення на відповідь на відзив від
24.04.2020; заяву про ознайомлення з матеріалами справи від 10.06.2020; додаткові письмові пояснення від 16.09.2020 р.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, передбачено частиною 4 статті 129 ГПК України та визначені також положеннями частиною 4 статті 129 ГПК України.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 -7 , 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" Європейський суд з прав людини, вирішуючи обов'язковість для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, яка (така плата) є співставна з "гонораром успіху", вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові і інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але у ураховуючи те, чи були вони розумними.

Отже, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З огляду на це відсутні підстави для покладення на Товариство витрат у розмірі 89 380,80 грн у випадку отримання позитивного результату для клієнта шляхом: відмови у задоволенні позову про визнання недійним одностороннього правочину про зарахування зустрічних вимог або залишення позову без розгляду, або закриття провадження у справі № 910/2891/20.

Водночас, витрати у розмірі 268 142,40 грн носять характер реальних, є співмірними зі складністю справи і пропорційні затратам, оскільки, хоч позов і не носить майнового характеру, результати його розгляду визначають порядок врегулювання майнових питань розміром 3 647 316,61 долара США.

Враховуючи, що суди визнали незаконним зарахування в частині вимог, тому дійшли висновку про стягнення з Товариства 265 139,20 грн витрат на професійну правничу допомогу (розмір цих витрат визначений виходячи з відсоткового відношення розміру грошових вимог, зарахування яких визнано недійсним (1,12%), щодо загального розміру зарахування).

Тобто у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Що ж до визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи № 305/1180/15-ц, № 922/2383/16, № 757/31606/15-ц).

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Отже, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб'єктами, об'єктами та змістом (правами й обов'язками суб'єктів правовідносин) у конкретній справі, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин.

Також Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Верховний Суд не надає правової оцінки посиланням Товариства на постанови Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 908/3199/15 та від 04.11.2019 у справі № 569/17904/17, оскільки у справі № 908/3199/15, судами не розглядалось питання щодо розподілу судових витрат, тобто Верховним Судом не формувався висновок щодо застосування норм прав, про які у касаційній скарзі наголошує Товариство, а щодо постанови Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 569/17904/17, то відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень у вказаній справі та за вказаною Товариством у касаційній скарзі датою постанова відсутня.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтею 234 та пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Тольяттіазот" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від
28.04.2021 у справі № 910/2891/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Б. Львов