Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.04.2021 року у справі №910/6461/20

УХВАЛА

13 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6461/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Малашенкової Т. М. і Селіваненка В. П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021

за позовом Компанії

до товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" (далі - Товариство)

про стягнення 1 126 956,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

15.03.2021 (згідно з відміткою на конверті) Компанія звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 зі справи №910/6461/20. Разом з тим у касаційній скарзі Компанія просить поновити строк на касаційне оскарження.

Дослідивши матеріали касаційної скарги з доданими до неї документами, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 про зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у цій справі до вирішення іншої справи № 910/15687/20.

Зупиняючи провадження у цій справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що під час розгляду справи № 910/15687/20 буде встановлюватися факт правонаступництва за борговими зобов'язаннями за договором про постачання природного газу від 10.10.2018 № 2684/18-TE-41, що є суттєвою фактичною обставиною справи, яка безпосередньо впливає на предмет спору по справі № 910/6461/20, визначення кола відповідачів у справі та дійсний розмір заборгованості відповідача за спірним договором.

Звертаючись з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 про зупинення провадження, скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми пункту 5 частини 1 статті 227, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), оскільки суд не може посилатись на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний господарський суд керувався пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України, згідно з приписами якої суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Положеннями пункту 4 частини 1 статті 229 ГПК України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пункту 4 частини 1 статті 229 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Предметом позову в справі №910/6461/20 є стягнення з Товариства заборгованості в розмірі 1 126 956,93 грн, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу від
10.10.2018 № 2684/18-ТЕ-41.

Разом з тим судом апеляційної інстанції встановлено, що господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/15687/20 за позовом Товариства до Компанії про зобов'язання перевести заборгованість у розмірі 412 772,75 грн за поставлений газ за договором про постачання природного газу від 10.10.2018 № 2684/18-TE-41 на опалення житлових будинків по вул. Є. Коновальця, 32-В та № 32-Г на належного власника - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерська мрія".

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що внаслідок вирішення справи № 910/15387/20 буде встановлено наявність чи відсутність підстав для переходу боргових зобов'язань Товариства до іншого власника на підставі статті 22 Закону України "Про теплопостачання", що впливає на розмір позовних вимог у цій справі та суб'єктний склад правовідносин за договором про постачання природного газу від 10.10.2018 № 2684/18-TE-41, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду по справі № 910/6461/20, що є об'єктивною підставою неможливості встановлення правомірності факту заборгованості та покладення відповідальності на Товариство, а, отже, необхідність зупинення провадження у цій справі є обґрунтованою.

Враховуючи викладене, правильне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

З огляду на викладене та з урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини, зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, не звужує та не зменшує права доступу до суду особи, яка звернулась за захистом свого порушеного права.

Крім того, Суд враховує, що господарським судом міста Києва 16.03.2021 ухвалено рішення у справі №910/15687/20, до вирішення якої було зупинено провадження у цій справі оскаржуваною в касаційному порядку ухвалою апеляційного господарського суду від 16.02.2021.

За змістом частини 2 статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у цій справі, оскільки правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 234, 243, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 зі справи № 910/6461/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко