Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.09.2019 року у справі №910/544/19

УХВАЛА

09 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/544/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І. Б. - (головуючий), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по місту Києву та Київській області (далі - Філія)

на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2019

у справі № 910/544/19

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по місту Києву та Київській області

до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 110 Голосіївського району" (далі - Підприємство)

про зобов'язання визнати та включити кредиторські вимоги до передавального акта,

ВСТАНОВИВ:

Філія звернулася з позовом до Підприємства про зобов'язання визнати та включити до передавального акта Підприємства кредиторські вимоги у загальному розмірі 3
461,16 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2019 у справі № 910/544/19 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2019 рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2019 у справі № 910/544/19 залишено без змін, апеляційну скаргу Філії - без задоволення.

20.08.2019 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) Філія звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2019 у справі № 910/544/19 та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати Підприємство визнати та включити до передавального акта Підприємства кредиторські вимоги Філії у загальному розмірі 3 461,16 грн.

Дослідивши матеріали касаційної скарги Філії у справі № 910/544/18, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей частиною 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у справі № 910/544/19 є визнання кредиторських вимог у розмірі 3 461,16 грн., отже, ціна позову у даній справі є значно меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, яким передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, Філія у поданій касаційній скарзі зазначає, що стаття 287 ГПК України містить перелік випадків можливості подання касаційних скарг у малозначних справах, зокрема, коли особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до стаття 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, а також коли справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Cкаржник зауважує, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій поставили під сумнів обставину направлення позивачем відповідачу саме листа-вимоги від 09.11.2018 №
100.19-07/105132/2018-26 вих. рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0100166666079, оскільки Філія позбавлена можливості довести або спростувати неотримання Підприємством цього листа. Вказує, що ця справа має виняткове значення для Філії, оскільки оскаржувані судові рішення позбавили її можливості в подальшому звернутись до Підприємства з метою повернення суми заборгованості, що призведе до збитків нанесених скаржнику.

Філія вважає, що оскаржувані судові рішення у справі № 910/544/19 прийняті при неправильному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права і з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки доводи Філії у поданій касаційній скарзі по суті зводяться до дослідження та оцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Суд зазначає, що в силу приписів частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а тому всі доводи скаржника про недоведеність обставин справи та про необхідність додаткової оцінки доказів Судом не приймаються.

Статтею 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного, надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на її форму власності, призведе до порушення одного з основних засад господарського судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що свідчить про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини Levages Prestations Services v.

France ( № 21920/93, §48, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Філії на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2019 у справі № 910/544/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною 5 статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по місту Києву та Київській області на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від
02.08.2019 у справі № 910/544/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова