Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №910/22863/15
Постанова ВГСУ від 14.12.2016 року у справі №910/22863/15
Ухвала КГС ВП від 14.02.2018 року у справі №910/22863/15

УХВАЛА

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/22863/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі:

Міністерства освіти і науки України (далі - Міністерство) та Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (далі - Головне управління),

прокурори - Красножон О.М. (посв. від 10.08.17 №047541); Насадчук Ж.Д. (посв. від 13.10.2015 №035987),

представник Міністерства - Костюченко О.В. (за дов. від 12.09.2017 №9/1-9-97),

представник Головного управління - не з'яв.,

відповідач - 1 - Фонд державного майна України (далі - Фонд),

представник відповідача - 1 - не з'яв.,

відповідач - 2 - регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - регіональне відділення Фонду),

представник відповідача - 2 - Кубік Я.С. (за дов. від 09.08.2017 №51),

відповідач - 3 - товариство з обмеженою відповідальністю "Сан 11" (далі - Товариство),

представник відповідача - 3 - Бабій Р.В. - адвокат (посв. від 27.12.2002 №2150/10; дов. від 15.03.2018),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; далі - Департамент),

представник Департаменту - не з'яв.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - державна наукова установа "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" (далі - Інститут),

представник Інституту - не з'яв., та

державне підприємство "Інфоресурс" (далі - Підприємство),

представник Підприємства - Дрига П.Ю. (за дов. від 02.04.2018 №06),

розглянув заяву Товариства

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України у складі колегії суддів: Нєсвєтової Н.М. (головуючий), суддів Вовка І.В. і Стратієнко Л.В. від 14.12.2016

за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі: Міністерства та Головного управління

до: Фонду;

регіонального відділення Фонду та

Товариства

про визнання недійсним договору оренди та договору купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування наказів, повернення нежитлових приміщень,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Департамент,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів -Інститут;

Підприємство.

За результатами розгляду зазначеної заяви Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства та Головного управління до Фонду, регіонального відділення Фонду та Товариства про: визнання незаконним та скасування в цілому з моменту видання наказу регіонального відділення Фонду від 11.08.2011 №1047 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а (далі - Наказ №1047); визнання наказу регіонального відділення Фонду від
16.07.2011 №934 "Про затвердження висновку про вартість майна" (далі - Наказ №934) незаконним в частині пункту 5, яким затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності - товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Слав -Консалтінг" про вартість майна нежитлових приміщень площею 519 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а, станом на
28.02.2011, та скасування з моменту його видання; визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 15.08.2011 №5930 (зі змінами від 27.06.2011 та від 11.02.2013), укладеного між регіональним відділенням Фонду та Товариством (далі - Договір №5930); визнання незаконним та скасування в цілому з моменту видання наказу Фонду від 30.05.2013 №741 "Щодо визначення дати оцінки" (далі - Наказ №741); визнання незаконним та скасування в цілому з моменту видання наказу Фонду від 23.07.2013 №1119 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна Украйни від 30.05.2013 №741" (далі - Наказ №1119);

визнання незаконним та скасування в цілому з моменту видання наказу Фонду від
16.12.2013 №4290 "Щодо завершення приватизації об'єкта" (далі - Наказ №4290); визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень загальною площею 555,8 кв. м, розташованих за адресою: м.

Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а, що приватизуються шляхом викупу, від
06.12.2013 №408, укладеного Фондом та Товариством (далі - Договір №408); зобов'язання Товариства повернути нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв. м, розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а, загальною вартістю 6 680 716 грн., державі в особі Міністерства. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Накази №1047 та 934 видано з порушенням вимог статті 63 Закону України "Про освіту", є незаконними і підлягають скасуванню з моменту видання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016: касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 з даної справи скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано незаконним та скасовано з моменту видання Наказ №1047; визнано Наказ №934 незаконним у частині пункту 5, яким затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Слав-Консалтінг" про вартість майна - нежитлових приміщень площею 519 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а, станом на 28.02.2011, та скасовано його з моменту видання; визнано недійсним Договір №5930; визнано незаконним та скасовано з моменту видання Наказ №737; визнано незаконним та скасовано з моменту видання Наказ №741; визнано незаконним та скасовано з моменту видання Наказ №1119; визнано незаконним та скасовано з моменту видання Наказ №4290; визнано недійсним Договір №408; Товариство зобов'язано повернути нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв. м, розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А, державі в особі Міністерства; на Фонд, регіональне відділення Фонду та Товариство покладено судові витрати зі справи.

У заяві про перегляд зазначеної постанови Вищого господарського суду України за нововиявленими обставинами Товариство просить: скасувати відповідну постанову Вищого господарського суду України від 14.12.2016 з даної справи; залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 з цієї ж справи. Заяву мотивовано тим, що за результатами розгляду господарським судом міста Києва справи №910/15095/17 прийнято рішення від 17.11.2017, в якому зазначено, що у названого суду відсутні підстави вважати доведеними обставини фінансування з бюджету нежитлових приміщень площею 519,5 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27А, як на момент передачі зазначеного майна в оренду Товариства, так і на момент його приватизації. Пов'язані з цим обставини, на думку заявника, не були і не могли бути йому відомі на час прийняття постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2017; водночас, як вважає заявник, спірне майно не фінансувалося з бюджету, а тому щодо нього не могли бути застосовані (як це зроблено Вищим господарським судом України у прийнятті постанови від 14.12.2016) положення частини п'ятої статті 63 Закону України "Про освіту", згідно з якими, зокрема, об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

У письмових поясненнях на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 заступник Генерального прокурора України просить відмовити у задоволенні згаданої заяви та залишити прийняті у справі судові рішення в силі, посилаючись на те, що наведені у заяві Товариства обставини не є нововиявленими, оскільки: були відомі заявнику на час розгляду справи; не спростовують висновків суду про фінансування саме об'єкта освіти і науки з бюджету, а лише свідчать про виконання заявником умов договору оренди щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг; заявник свідомо підміняє поняття фінансування об'єкта освіти з фінансуванням окремо взятої його частини - конкретного нежитлового приміщення.

Підприємство у відзиві на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 заперечує проти вимог заявника, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, і просить у задоволенні згаданої заяви відмовити, оскільки обставини, які можуть бути підставами для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/22863/15 за нововиявленими обставинами, відсутні, тому що відсутні й належні та допустимі докази на підтвердження таких обставин.

Інститут у відзиві на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 посилається на відсутність передбачених статтею 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підстав для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 за нововиявленими обставинами та просить відмовити у задоволенні заяви Товариства про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016.

У відзиві на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 Міністерство посилається на те, що зазначені в згаданій заяві обставини не є нововиявленими в розумінні чинного законодавства, оскільки обставини та факти, на які посилається заявник як на нововиявлені, є надуманими та безпідставними, тому що вони не були основою для прийняття рішення Вищим господарським судом України, та просить у задоволенні заяви Товариства про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 відмовити.

Від інших учасників справи відзиви на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 не надходили.

За результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення Вищого господарського суду України за нововиявленими обставинами Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 320 ГПК України).

Касаційний господарський суд не погоджується з доводами заявника про те, що обставини, на які останній посилається як на нововиявлені, не могли бути відомі заявнику на час прийняття постанови Вищого господарського суду України від
14.12.2017, "так як заявник не є ні суб'єктом, ні об'єктом відповідного бюджетного фінансування". Заявником не зазначено й не обґрунтовано, що інформація (відомості) про джерела фінансування спірного нерухомого майна була секретною чи конфіденційною і не могла бути одержана ним з відповідних джерел, у тому числі безпосередньо з державних органів, відповідальних за бюджетне фінансування. У разі ж неможливості самостійно надати суду відповідні докази заявник як сторона у справі не позбавлений був права і можливості подати до суду клопотання про витребування таких доказів у порядку, передбаченому статтею 38 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017). Однак даних про звернення з таким клопотанням до судів першої чи апеляційної інстанцій під час розгляду даної справи та відмови в ньому заявником не надано.

Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом у разі виконання вимог процесуального закону, зокрема статті 38 ГПК України (у зазначеній редакції).

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України за нововиявленими обставинами. У разі відмови в задоволенні відповідної заяви суд постановляє ухвалу (частина 4 статті 325 ГПК України).

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні згаданої заяви, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з поданням такої заяви, суд покладає на заявника витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Керуючись статтями 129, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сан 11" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від
14.12.2016 зі справи №910/22863/15 залишити без задоволення.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов