Історія справи
Ухвала КГС ВП від 04.08.2019 року у справі №905/243/19

УХВАЛА02 серпня 2019 рокум. КиївСправа № 905/243/19Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"на рішення Господарського суду Донецької області від 27.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 у справіза позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська"про стягнення штрафу у розмірі 28 470,00 грн,ВСТАНОВИВ:25.07.2019 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від27.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 у справі № 905/243/19.За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 905/243/19 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
За змістом пункту
1 частини
1 статті
293 Господарського процесуального кодексу України (далі -
ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.Відповідно до пункту
2 частини
3 статті
287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту
2 частини
3 статті
287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.Відповідно до частини
5 статті
12 ГПК України для цілей частини
5 статті
12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.За змістом частини
5 статті
12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.Статтею
7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 установлено у розмірі 1 921,00 грн.
Відповідно до пункту
1 частини
1 статті
163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.Предметом позову у цій справі є стягнення 28 470,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2019 рік (1 921,00 грн * 100 = 192 100,00 грн), тому у розумінні положень
Господарського процесуального кодексу України справа № 905/243/19 є малозначною.Разом із цим у тексті касаційної скарги наголошено, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки оскаржувані судові рішення суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 № 916/2450/17, від23.06.2018 № 916/1993/17, щодо застосування норм права, які регулюють повноваження працівників залізниці на підписання комерційних актів, які засвідчують невідповідність вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.Наявності передбачених у статті
287 ГПК України випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, з матеріалів даної справи не вбачається.
Водночас зазначені посилання скаржника на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 № 916/2450/17, від 23.06.2018 № 916/1993/17 не свідчать про наявність підстав для перегляду судового рішення у малозначній справі, адже для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах об'єднаною палатою Касаційного господарського суду вже було прийнято постанову від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17 та зроблено правовий висновок про те, що пунктом 10 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334) складання актів на виконання статті 129 Статуту залізниць імперативно визначено частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.Як убачається з матеріалів справи у суду касаційної інстанції відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі № 905/243/19, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку обставинам справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів та ухвалено рішення з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.11.2018 № 916/2450/17.Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст оскаржуваних рішень, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконними.При цьому, всі інші доводи скаржника, які викладені у скарзі зводяться до необхідності перегляду та переоцінки доказів, встановлених судами попередніх інстанцій, що виходить за межі касаційного провадження, визначені статтею
300 ГПК України.Таким чином обставини, наведені у тексті касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом "а" пункту
2 частини
3 статті
287 ГПК України, за яких рішення у справі № 905/243/19 може бути переглянуто у касаційному порядку.
Інших доводів у підтвердження необхідності відкриття касаційного провадження у цій справі скаржником не наведено.З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 27.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 у справі № 905/243/19, оскільки цю скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.За таких обставин, керуючись статтями
12,
163,
234,
287,
293 ГПК України, Верховний СудУХВАЛИВ:1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від27.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 у справі № 905/243/19.
2. Матеріали касаційної скарги на 45 (сорока п'яти) аркушах, у тому числі оригіналу платіжного доручення від 26.06.2019 № 1934399 про сплату судового збору, повернути скаржникові.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.Головуючий Н. О. ВолковицькаСудді С. К. МогилО. В. Случ