Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.06.2020 року у справі №911/216/20

УХВАЛА

03 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/216/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Погребняк В. Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020

у справі № 911/216/20

за заявою ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 911/216/20.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/216/20 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., суддя - Білоус В. В., суддя - Погребняк В. Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.05.2020.

Розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України визначено серед основних засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 ГПК України, зокрема, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, встановлене законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам вищевказаної статті 129 Конституції України.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 911/216/20, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі №911/216/20 повернуто заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність із доданими до неї матеріалами заявнику без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2020,09.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від
27.01.2020, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 27.01.2020 по справі №911/216/20 залишено без руху та повідомлено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали ОСОБА_1 має право усунути недоліки, а саме подати до апеляційної інстанції докази про сплату судового збору в сумі 2102 грн. та клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

03.03.2020 до апеляційної інстанції через відділ поштового зв'язку від ОСОБА_1 надійшли клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про надання відстрочки по сплаті судового збору.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 зовсім не має коштів на оплату судового збору на апеляційне оскарження, бо саме за січень місяць ним було сплачено 2 100

грн. + 45 грн. комісії аліментів на дитину, що підтверджується квитанцією від
23.01.2020р. Також заявником зазначено, що він працевлаштований до 18.02.2020р. включно та на день подання клопотання про надання відстрочки по сплаті судового збору є безробітним і нової роботи не знайшов, отже з урахуванням положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу та доводи клопотання, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про її повернення скаржнику з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Відповідно до ч. 2 суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін.

Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати є правом, а не обов'язком суду. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення або розстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору.

Тому, оцінка майнового стану сторони здійснюється судом на підставі оцінки доказів. Обґрунтування обставин майнового стану сторони, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. А відтак, сторона повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ОСОБА_1 не надав належні докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі. Копія квитанції про сплату аліментів за січень 2020 року у сумі 2145
грн. не є належним доказом на підтвердження майнового стану заявника, у зв'язку з чим не знайшов правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Згідно з частиною 2 статті 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 260 ГПК України, застосовуються положення частиною 2 статті 260 ГПК України. Частиною 4 статті 174 ГПК України передбачено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Про вказані наслідки ОСОБА_1 було повідомлено в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі №911/216/20 вважається неподаною та підлягає поверненню заявнику без розгляду на основі вищезазначених приписів процесуального законодавства з підстави не усунення її недоліків.

З врахуванням викладеного та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, щодо усунення недоліків встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, Суд касаційної інстанції вважає, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла правомірного висновку, про повернення апеляційної скарги скаржнику.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відсутні підстави вважати, що касаційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 911/216/20 на підставі ч. 2 ст. 293 ГПК України.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, з урахуванням відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 911/216/20, залишено судом без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись статями 234, 235, 260, 287, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 911/216/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк