Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2018 року у справі №807/80/16

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

29.01.2018 Київ К/9901/695/17 807/80/16 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. розглянув матеріали касаційної скарги Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі № 807/80/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-Стар" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тиса-Стар" звернулось до адміністративного суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.01.2016 № 2 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 14.04.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.11.2017 (повний текст складено 27.11.2017) залишив постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 без змін.

Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області звернулась 13.12.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від
21.11.2017.

Верховний Суд ухвалою від 28.12.2017 зазначену касаційну скаргу залишив без руху, у зв'язку з невиконанням вимог частин 4 та 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою), з огляду на ненадання документу, який належним чином підтверджує повноваження представника податкового органу, який підписав касаційну скаргу, а також документу про сплату судового збору, та встановив скаржнику строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.

Вказана ухвала Верховного Суду від 28.12.2017 була отримана відповідачем
09.01.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102922210800.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано до суду оригінал документу про підтвердження повноважень представника податкового органу, який підписав касаційну скаргу, а також клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині надання документу про сплату судового збору.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на обмежене фінансування з державного бюджету для сплати судового збору.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення до суду касаційної інстанції) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017, яка є чинною на дату розгляду судом клопотання) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Як зазначено вище, частиною 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) однією з вимог касаційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Податковим органом не надано доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України безпосередньо у справі №807/80/16, а також доказів відсутності фінансової можливості здійснити сплату судового збору в установлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху строк.

Крім того, скаржником не зазначено в який строк недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

На момент постановлення цієї ухвали вимоги ухвали від 28.12.2017 про залишення касаційної скарги без руху в частині надання документу про сплату судового збору не виконано.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 1 частини четвертої якої передбачено повернення позовної заяви, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 121,332, підпунктом 12 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Мукачівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі № 807/80/16.

2. Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі №807/80/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-Стар" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення - повернути.

3. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.М.Шипуліна