Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.03.2021 року у справі №520/11303/2020

УХВАЛА

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 520/11303/2020

адміністративне провадження № К/9901/14109/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О. В.,

суддів - Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,

перевірив касаційну скаргу Вітра Геннадія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати п. 6 Наказу Головного Управління Національної поліції України в Харківський області № 499 від 21 липня 2020 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Київського ВП ГУ НП в Харківський області" в частині застосування до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи ВКП Київського ВП ГУНП в Харківської області лейтенанта поліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;

визнати протиправним та скасувати Наказ Головного Управління Національної поліції України в Харківський області № 225 о/с від 28 липня 2020 року в частині звільнення оперуповноваженого сектору розкриттязлочинів проти особи ВКП Київського ВП ГУНП в Харківської області лейтенанта поліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зі служби в поліції з 31 липня 2020 року;

поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи ВКП Київського ВП ГУ НП в Харківської області як лейтенанта поліції з 31 липня 2020 року;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи ВКП Київського ВП ГУ НП в Харківської області як лейтенанта поліції з 31 липня 2020 року;

стягнути з Головного управління Національної поліції України в Харківський області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

16 квітня 2021 року представник позивача засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" (яка була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції) суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

У касаційній скарзі скаржник послався на те, що дана справа становить значний суспільний інтерес, а касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, проте Верховний Суд відхиляє такі доводи, оскільки крім загальних посилань на значний суспільний інтерес до справи та фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, і скаржник на такі не посилається.

Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо помилковості розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з огляду на віднесення позивача до осіб, визначених приписами пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України. Право суду обрати форму судочинства обмежене приписами частини 4 статті 12, статтями 257, 260 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на те, що скаржнику відмовлено у відкритті касаційного провадження клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів не вирішує.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вітра Геннадія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко