Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.02.2020 року у справі №9901/48/20

УХВАЛА

24 лютого 2020 року

Київ

справа №9901/48/20

адміністративне провадження №П/9901/48/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гімона М. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним Виборчого Кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2020 року (згідно з відбитком календарного штемпелю поштового відправлення) ОСОБА_1 подав до Верховного Суду як до суду першої інстанції позов до Верховної Ради України, в якому просить:

- визнати, що ухвалений Верховною Радою України Виборчий Кодекс України №396-ІХ порушує виборчі права безпартійного громадянина України ОСОБА_1, оскільки позбавляє його права бути кандидатом на виборах народних депутатів шляхом самовисування;

- визнати протиправним Виборчий Кодекс України №396-ІХ.

Відповідно до змісту позовної заяви позивач вважає, що Верховна Рада України ухвалила Виборчий Кодекс України, який порушує його виборчі права, а його зміст допускає факт дискримінації, зокрема, позивача як безпартійного громадянина України порівняно із партійними громадянами, оскільки, згідно зі статтями 133 та 154 цього Кодексу, право щодо висування кандидата у народні депутати мають не всі громадяни України, а лише партійні громадяни на з'їздах своїх політичних партій, а це є порушенням рівності громадянських і виборчих прав. Звертає уваги, що вирішення питань відповідності законів та інших правових актів Конституції України належить Конституційному Суду України. Проте Виборчий Кодекс України суперечить Міжнародному пакту про громадянські і політичні права від 19 жовтня 1973 року. Стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надає право звернутися до суду з позовом про оскарження акту Верховної Ради України, тому позов подано до суду адміністративної юрисдикції.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, зокрема з'ясовуючи на підставі пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У частині 4 статті 22 КАС України визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України визначені у статті 266 КАС України.

Згідно з статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України.

За принципом поділу державної влади в України, закріпленому у статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Згідно зі статтею 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти.

Відповідно до Розділу ІV Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року №1861-VI, стадіями законодавчої процедури є: вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання та оприлюднення.

Згідно з частиною першою статті 89, частиною другою статті 90 Розділу ІV зазначеного Регламенту право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить Президенту України, народним депутатам, Кабінету Міністрів України.

Законопроект, проект іншого акта подається до Верховної Ради за підписом особи, яка має право законодавчої ініціативи або представляє орган, наділений таким правом.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Верховний Суд зазначає, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1 , 2 статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Отже, як зазначив Конституційний Суд України у вказаному рішенні, КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

В аспекті наведеного, положення частини 4 статті 19 та статті 266 КАС України слід розуміти так, що до підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції віднесено лише ті спори щодо оскарження актів (дій чи бездіяльності) Верховної Ради України, які виникають у правовідносинах, у яких Верховна Рада України як орган законодавчої влади реалізовує свої владні повноваження (крім законотворчої діяльності і випадків, коли акти Верховної Ради України підлягають перевірці на відповідність Конституції України (конституційність) Конституційним Судом України).

Позивач оспорює ухвалений Верховною Радою України нормативно-правовий акт, який є результатом кодифікації і забезпечує правове регулювання певної сфери суспільних відносин, об'єднуючи норми певної галузі (підгалузі) права - Виборчий Кодекс України, тобто нормотворчу діяльність відповідача, проте Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої влади в Україні, і здійснюючи законотворчу діяльність не виконує владних управлінських функцій, а тому дії/бездіяльність Верховної Ради України у цьому процесі не можуть підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, оскільки позивач оспорює ухвалений Верховною Радою України акт, який є результатом нормотворчої, а не управлінської діяльності, яка би створювала безпосередньо для позивача певні правові наслідки, відповідно з таких правовідносин не може виникати публічно-правового спору, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду (у цьому випадку - Верховного Суду як суду першої інстанції), то згідно з наведеними положеннями пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України у відкритті провадження за вказаним позовом слід відмовити.

Відповідно до частини 6 статті 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Проте, оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз'яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення немає.

Наслідки відмови у відкритті провадження в адміністративній справі визначені частиною 5 статті 170 КАС України.

Керуючись статтями 5, 19, 22, 170, 171, 248, 256, 266 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним Виборчого Кодексу України.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України..............

М. М. Гімон,

Суддя Верховного Суду