Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.12.2020 року у справі №420/3916/20

УХВАЛА

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 420/3916/20

адміністративне провадження № К/9901/32744/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів - Данилевич Н. А., Кашпур О. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року

у справі 420/3916/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови у розмірі 277 862,80 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.,-

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просив:

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/408/17 від 15.03.2017 року про поновлення на посаді, за період з 16.03.2017 року по 09.03.2020 рік включно, у розмірі 277 862,80 грн. (двісті сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят дві грн. 80 коп. );

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. (двісті тисяч грн. );

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року позов задоволено частково:

- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/408/17 від 15.03.2017 року про поновлення на посаді, за період з 16.03.2017 року по 09.03.2020 рік включно, у розмірі 277 862 грн. 80 коп. (двісті сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят дві гривні вісімдесят копійок);

- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. 00 коп. (двадцять тисяч грн. нуль копійок);

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 978 грн. 63 коп. (дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім гривень шістдесят три копійки). В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить суд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року - скасувати, а позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року відкрито провадження у справі №420/3916/250 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених ч. 4 статті 257 КАС України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1, розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.

Разом з тим, відповідачем у касаційній скарзі не наведено підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягали перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки мотивованості підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

Також, у пункті 22 рішення у справі "Мельник проти України" (заява №23436/03) Європейського Суду з прав людини зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним і воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами і цілями.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі 420/3916/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови у розмірі 277 862,80 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

О. В. Кашпур