Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.09.2018 року у справі №826/10533/17

УХВАЛА

21 вересня 2018 року

Київ

справа №826/10533/17

адміністративне провадження №К/9901/61200/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі №826/10533/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРУЇЗ ПРОДУКТ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КРУЇЗ ПРОДУКТ" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від
22.05.2017: №0003111402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1438306 гривень за податковими зобов'язаннями та у розмірі 588653 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003121402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1370582 гривень за податковими зобов'язаннями та у розмірі 685291 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; від 15.08.2017 №0005551402, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 510 гривень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2018 позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано спірні повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві, вирішено питання про судові витрати.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку письмового провадження.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу.

Так, відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга подана через Окружний адміністративний суд міста Києва 12.03.2018, а оскаржуване судове рішення, виготовлене у повному обсязі, отримано податковим органом 12.02.2018.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишено без руху з огляду на її невідповідність вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України щодо надання документа про сплату судового збору, водночас, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору, мотивованого відсутністю фінансування видатків бюджету установи, призначених для цієї мети.

Судом встановлено десятиденний з дня вручення копії вказаної ухвали строк для усунення недоліку апеляційної скарги, який в подальшому неодноразово продовжувався за клопотаннями податкового органу (ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 та від 07.05.2018), востаннє до
22.05.2018.

У межах встановленого судом строку Головне управління ДФС у м. Києві недолік апеляційної скарги не усунуло, водночас, втретє звернулось до апеляційного суду з клопотанням про продовження цього строку, посилаючись на відсутність бюджетних призначень на сплату судового збору.

Зазначене вище клопотання відповідача суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим та з цих підстав ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 відмовив у його задоволенні й, оскільки недолік касаційної скарги у встановлений судом строк не усунуто повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала, як це передбачено частиною 2 статті 298 КАС України.

13.06.2018 відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2018.

До апеляційної скарги було додано й клопотання, у якому, порушуючи питання поновлення строку апеляційного оскарження, відповідач посилався на приписи частини 2 статті 299 КАС України щодо права повторного звернення до суду апеляційної інстанції протягом річного строку з дня складення повного тексту судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2018 вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, оскільки питання, пов'язані з обчисленням цього строку, визначенням меж останнього, його поновленням тощо врегульовані виключно статтею 295 КАС України, приписи якої не визначають права на подання апеляційної скарги упродовж року з дня складення повного тексту судового рішення.

Зважаючи на наведене, цією ж ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та встановлено останньому десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення вказаних недоліків, упродовж якого податковий орган, також, мав право вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

12.07.2018 до Київського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому заявник посилався на те, що до його закінчення вже звертався з апеляційною скаргою, яка, однак, ухвалою апеляційного суду була повернута особі, яка її подала, у зв'язку з ненаданням у межах встановленого судом строку документа про сплату судового збору й це, в свою чергу, обумовлено здійсненням Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві безспірного списання коштів з рахунків податкового органу згідно виконавчих листів.

Втім, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 вказані Головним управлінням ДФС у м. Києві причини пропуску строку апеляційного оскарження визнані неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, відповідно до якого суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою.

Водночас, за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

В свою чергу, у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Головне управління ДФС у м. Києві посилається на те, що апеляційний суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, не надав належної оцінки доводам, вказаним у клопотаннях відповідача, а також не врахував усіх обставин, наведених податковим органом, допустив порушення норм процесуального права, відтак, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, оскільки при первісному зверненні з апеляційною скаргою заявником не пропущено строк апеляційного оскарження, тоді як відсутність можливості сплати судового збору є поважною підставою для поновлення цього строку.

В той же час, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема, статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а статтею 295 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

В свою чергу, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі стосовно надання документа про сплату судового збору, також, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.

Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно дотримання ним строку апеляційного оскарження при поданні апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене, відповідач не був позбавлений можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору в усіх без винятку судових провадженнях за участю податкового органу і виконання інших грошових зобов'язань, зокрема, за виконавчими документами щодо стягнення коштів з останнього.

Тому, зупинення на рахунку відповідача фінансових операцій, зокрема, в частині видатків, призначених на сплату судового збору і, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, процесуальних обов'язків, не може слугувати поважною підставою для поновлення строку апеляційного оскарження й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги, що, в свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, держава, в особі органів влади, які діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, що виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених законодавством, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

У даному ж випадку відповідач звернувся вдруге з апеляційною скаргою поза межами строку апеляційного оскарження і, як поважні підстави для поновлення цього строку, вказував на те, що первісно подана апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала, з огляду на неусунення протягом встановленого судом строку недоліку стосовно надання документа про сплату судового збору, однак, це не позбавляє податковий орган права повторного звернення до суду апеляційної інстанції після усунення вказаного недоліку упродовж одного року з дня складення повного судового рішення.

Проте, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки останні не були пов'язані з наявністю особливих і непереборних обставин, які, в контексті наведених законодавчих приписів могли б зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення цього строку.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про неповажність вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі №826/10533/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРУЇЗ ПРОДУКТ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С.С. Пасічник

Судді: Л.І. Бившева

І.А. Васильєва