Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.07.2018 року у справі №817/2092/17

УХВАЛА

20 липня 2018 року

Київ

справа №817/2092/17

адміністративне провадження №К/9901/55894/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі №817/2092/17 за позовом Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області до Обласного комунального підприємства "Міжнародний Аеропорт Рівне" про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій,

УСТАНОВИЛ:

Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області звернулося з позовом до суду, з урахуванням заяви позивача про залишення позовних вимог в частині стягнення з відповідача фактичних витрат за грудень 2017 року в сумі 10740грн. без розгляду, про стягнення заборгованості по фактичних витратах Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період вересень-листопад 2017 року в сумі 26347,73 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2018, залишеним без змін постановою постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій 09.07.2018 Рівненським об'єднанимуправлінням Пенсійного фонду України Рівненської області до Верховного Суду подано касаційну скаргу.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, у даній справі стосуються стягнення заборгованості по оплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_2 на суму 26347,73грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що що згідно з статутом, Обласне комунальне підприємство "Міжнародний Аеропорт Рівне" є правонаступником державного підприємства "Міжнародний аеропорт Рівне", створеного на підставі наказу Міністерства транспорту від 07.05.2001 №286.

Відповідно до вказаного наказу державне підприємство "Міжнародний аеропорт Рівне" створене на базі майна аеропорту Рівне та є правонаступником реорганізованого Рівненського державного авіаційного підприємства "Універсал-Авіа" з усіх питань аеропортової діяльності. Проте, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт Рівне" (правонаступником якого є відповідач) не було правонаступником Рівненського державного авіаційного підприємства "Універсал-Авіа" з питань авіаційної діяльності.

Крім того, згідно з наказом Державного Рівненського авіаційного підприємства від
29.10.1993 року №93/л ОСОБА_2 був звільнений з посади керівника польотів - начальника служби руху 31.10.1993 року у зв'язку з переводом у Державне підприємство обслуговування повітряного руху України "Украерорух" на посаду директора Рівненської філії "Рівнеаеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух", яка була заснована у 1993 році на базі служби руху Державного Рівненського авіаційного підприємства. На даний час Рівнеаеро реорганізовано в Рівненську службу ОПР Львівського РСП Украероруху.

Доказів, які б підтверджували протилежне позивачем суду надано не було.

За наведених обставин, обов'язок щодо відшкодування на користь позивача фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_2 за період вересень - листопад 2017 року в сумі 26347,73грн. у відповідача відсутній.

Тобто, Обласне комунальне підприємство "Міжнародний Аеропорт Рівне" не є правонаступником підприємств на яких працював ОСОБА_2 до виходу на пенсію.

Отже, позивачем не доведено правомірність стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_2 за період вересень - листопад 2017 року в сумі 26347,73грн.

Крім того, постановами Рівненського окружного адміністративного суду від
14.06.2017 по справі №8147/839/17 та від 12.10.2017 по справі №817/1290/17, які набрали законної сили 22.08.2017 та 30.11.2017 відповідно, встановлені обставини по фактичних витратах позивача на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2

Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет позову, зважаючи на значення справи для сторін, її категорію та складність і обраний позивачем спосіб захисту, а також приймаючи до уваги відсутність даних про те, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, Верховний Суд приходить до висновку про наявність законних підстав вважати дану справу такою, що є незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 КАС України у касаційній скарзі не містяться.

Скаржник у касаційній скарзі не наводить підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку.

Отже, постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від
30.05.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями Європейського суду з прав людини, висловленими у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Крім того, відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, держави-члени Ради Європи мають вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 3, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі №817/2092/17 за позовом Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області до Обласного комунального підприємства "Міжнародний Аеропорт Рівне" про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду