Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.04.2021 року у справі №420/10519/20

УХВАЛА

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 420/10519/20

адміністративне провадження № К/9901/13372/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.

перевірив касаційну ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі №420/10519/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, у якому просив:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління ДМС в Одеській області №192 від 07.10.2020 про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов'язати Головне управління ДМС України в Одеській області прийняти рішення відносно громадянина Ліберії ОСОБА_1 про оформлення документів для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

17 грудня 2020 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 15 квітня 2021 року.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції відніс цю справу до справ незначної складності та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж статті обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Предметом розгляду даної справи є визнання протиправним рішення відповідача про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в республіці Ліберія, графство Магрібі, м. Каката, не відносить себе до окремої релігійної течії, канонів релігії дотримується на 85 відсотків. За національністю ліберієць. За етнічною належністю маленке. Рідна мова маленке, заявник також на достатньому рівні володіє англійською, на початковому рівні володіє французькими мовами. За сімейним станом офіційно неодружений, ніколи не був одружений, дітей не має. Наразі вже протягом приблизно року спільно проживає з дівчиною, громадянкою України на установчі дані ОСОБА_2, планує в подальшому офіційно оформлювати стосунки у випадку отримання легалізації на території України. Заявник має середню освіту, яку здобув протягом 1993-2006 років навчаючись у арабській школі "Коранік Мохаммед Шеріф" (Ліберія, м. Каката), сертифікат про отримання освіти у зазначеному закладі загублено заявником в період проживання на території Ліберії. В подальшому заявник не навчався ані на території країни громадянської належності, ані в Україні через відсутність необхідної фінансової підтримки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що історія позивача щодо причин неможливості повернення до країни постійного проживання неправдива та надумана з метою легалізації перебування на території Україні у пошуках кращих умов життя. Перевірка по країні походження вказує на відсутність загрози життю позивача, або інших критеріїв, які відповідають критеріям пункту 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Отже, виходячи з предмету спору та статусу позивача, який є іноземцем і перебуває на території України, спір, що виник між сторонами віднесено до справ незначної складності, рішення у яких не підлягають касаційному оскарженню.

Оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі №420/10519/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді Н. А. Данилевич

В. Е. Мацедонська