Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.01.2020 року у справі №826/15676/18
Ухвала КАС ВП від 22.01.2020 року у справі №826/15676/18

УХВАЛА

21 січня 2020 року

Київ

справа №826/15676/18

адміністративне провадження №К/9901/11/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі №826/15676/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С. К. С." до Головного управління ДФС в м. Києві, Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДФС), яка згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана судді-доповідачу 13.01.2020, на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019.

З касаційної скарги вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у задоволенні клопотань ДФС про поновлення строку на апеляційне оскарження та звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом надання оригіналу квитанції про оплату судового збору, а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин для такого поновлення або доказів своєчасного звернення до суду із апеляційною скаргою. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 27.05.2019 подано 22.10.2019, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2019 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, оскільки остання була подана представником без належних повноважень. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2019 апеляційну скаргу було вдруге повернуто апелянту через несплату судового збору після спливу терміну для усунення недоліків апеляційної скарги.

У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки право на повторне подання апеляційної скарги не може розумітися таким чином, що повторно така скарга може бути подана протягом будь-якого строку, і строк на звернення до апеляційного суду в такому випадку однозначно підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ДФС подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що КАС України не встановлює чітких строків, коли саме протягом року скаржник може повторно звернутися до суду після повернення апеляційної скарги.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. В той же час, таких доводів апелянтом не наведено, натомість, вказано обставини, яким судом вже було надано правову оцінку.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки частиною 2 статті 299 КАС України встановлено граничний строк, пропуск якого унеможливлює повторне звернення суб'єкта владних повноважень з апеляційною скаргою та є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Разом з тим, у цій справі скаржником первинну апеляційну скаргу було подано у строки, визначені статтею 295 КАС України, а повторну апеляційну скаргу - з дотриманням граничного строку, встановленого статтею 299 КАС України.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки скаржником не наведено інших (поважних) підстав для поновлення такого строку. а попередньо наведені причини були визнані судом неповажними.

Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що фактично доводи скаржника ґрунтуються на тому, що у разі повернення вперше поданої апеляційної скарги, повторне звернення з нею може бути здійснено в межах граничного строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції і звернення з заявою про поновлення строку апеляційного оскарження є підставою для прийняття скарги до розгляду апеляційним судом. Проте, такі доводи суперечать нормам процесуального закону, оскільки частиною 2 статті 299 КАС України встановлено присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб'єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів, а так само не встановлюють наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133 169 295 299 333 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі №826/15676/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду