Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №804/6204/17

УХВАЛА

20 березня 2019 року

Київ

справа №804/6204/17

провадження №К/9901/6677/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, треті особи: виконувач обов'язків Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,

встановив:

З ухвалених у цій справі судових рішень убачається, що позивач, звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків голови ДФС України ОСОБА_3 від 07 вересня 2017 року № 2093-о "По особовому складу" про звільнення з 15 вересня 2017 року полковника податкової міліції ОСОБА_2 з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у місті Києві, зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС у місті Києві;

визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків голови ДФС України ОСОБА_3 від 07 вересня 2017 року № 2087-о "Про призначення ОСОБА_4." про призначення підполковника податкової міліції ОСОБА_4 на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у місті Києві Головного управління ДФС у місті Києві, звільнивши з посади начальника першого управління Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України, встановивши посадовий оклад згідно штатного розкладу;

поновити полковника податкової міліції ОСОБА_2 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у місті Києві;

звернути постанову до негайного виконання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при звільнені позивача з посади відповідачем порушено встановлену трудовим законодавством процедуру, зокрема, позивача не попереджено про можливе звільнення, не ознайомлено із наказом про звільнення з посади; не запропоновано іншу, тобто нову за штатним розписом посаду, позивачем не подано рапортів щодо згоди на призначення на новостворену посаду, так як фактично вона залишалась вакантною, бо змінювалась лише її назва, оскільки відбулося перетворення одного структурного підрозділу в інший із іншою назвою, але з майже однаковими завданнями і функціями, та зміна назви посади позивача, що не може бути підставою для звільнення із займаної посади. Також вказано, що позивача звільнено, за підпунктом "в" пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, який не може бути підставою для звільнення в силу того, що названий пункт стосується правовідносин призначення на посаду. До того ж, зазначено, що позивач мав переважне право на призначення його на перейменовану посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у м. Києві ГУ ДФС у м.

Києві. Водночас, прийняття оскаржуваних наказів, свідчить про не врахування відповідачем переважного права позивача на залишення на посаді.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувано наказ виконувача обовязків Голови ДФС України ОСОБА_3 від 07 вересня 2017 року №2093-о "По особовому складу" в частині звільнення з 15 вересня 2017 року полковника податкової міліції ОСОБА_2 з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у місті Києві та зарахування у розпорядження Головного управління ДФС у місті Києві.

Поновити полковника податкової міліції ОСОБА_2 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки ДФС у місті Києві.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу.

11 березня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з поновленням на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 804/6204/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, треті особи: виконувач обов'язків Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич