Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.11.2019 року у справі №640/18345/18

УХВАЛА

14 листопада 2019 року

Київ

справа №640/18345/18

адміністративне провадження №К/9901/31273/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Державного підприємства "Київській завод "Імпульс" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Київській області звернулось до суду позов про стягнення з Державного підприємства "Київській завод "Імпульс" заборгованості в розмірі 86 764,87 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Київській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд виходив із того, що до матеріалів апеляційної скарги не надано належного документу, що посвідчує право представника підписувати скаргу.

12 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що судом неповно досліджено докази по даній справі, що призвело до неповного з'ясування обставин та постановлення рішення, яке суперечить вимогам процесуального права.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пункт 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пункт 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо: апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Частина 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно частин 1 та 3 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи - юридичних осіб мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Таким чином, у разі участі юридичної особи у судовому процесі через представника, на підтвердження повноважень останнього має бути подано оригінал довіреності, виданої за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, або ж її копія, засвідчена у визначеному саме законом порядку.

Право підписати довіреність іншими посадовими особами повинно бути встановлено законом або установчими документами.

Статтею 75 Конституції України визначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Відповідно, виключно у Верховної Ради України наявні повноваження приймати закони.

Стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника, або представника, повноваження якого, підтвердженні довіреністю, яка видана за підписом керівника.

Право підписати довіреність іншими посадовими особами повинно бути встановлено законом або установчими документами.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга підписана від імені Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_1, як представником, на підтвердження повноважень якого надано копію довіреності, засвідчену заступником начальника Головного управління ДФС у м.

Києві ОСОБА_3 на підставі наказу від 21 березня 2019 року №3562 "Про право підпису документів", однак жодних доказів щодо уповноваження цієї посадової особи на вчинення таких дій від імені суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України (згідно закону, установчих документів) суду апеляційної інстанції не надано.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві, правильно застосував норми процесуального права.

Таким чином, подана Головним управлінням ДФС у Київській області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Державного підприємства "Київській завод "Імпульс" про стягнення заборгованості.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач Н. Є. Блажівська

Судді М. М. Гімон

М. Б. Гусак