Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2021 року у справі №640/25788/19

УХВАЛА

16 квітня 2021 року

Київ

справа №640/25788/19

адміністративне провадження №К/9901/12418/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 640/25788/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до керівника Департаменту менеджменту персоналу Міністерства закордонних справ України у 2016-2017 роках Ярмілко Ю. А. про визнання протиправними дій

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просила:

визнати протиправними, корупційними та дискримінаційними дії та бездіяльність керівника Департаменту менеджменту персоналу Міністерства закордонних справ України Ярмілко Ю. А., а саме: систематичне порушення ним відносно звернень позивача встановленого порядку розгляду звернень громадян та вимог:

статтей 19, 21, 24, частини 3 статті 25, статті 28, частини 3 статті 32, статті 40, частини 4 статті 41, частини 1 та 4 , 7 статті 43, статті 48, статті 64 та статті 68 Конституції України;

частини 1 , 4 статті 7, частини 1 статті 9, частин 1 , 3 та 4 статті 15, абз. 3 та 7 частини 1 статті 18, абз. 2 , 5 , 6 , 7 , 9 частини 1 статті 19, частини 1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян";

підпунктів 1, 3, 4, 11, 13 частини 1 статті 7, підпунктів 1, 2, 3, 7, 8, 9 частини 1 статті 8, частини 4 статті 44, підпунктів 1, 2 частини 1 , 2 статті 62, частини 1 статті 76 Закону України "Про державну службу";

частини 1 статті 22, частини 2 статті 28, частини 1 статті 38, частини 1 статті 41, частини 1 статті 42, частин 3 та 7 статті 53, частини 1 статті 60 Закону України "Про запобігання корупції";

частини 1 статті 2, частини 2 статті 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні";

пункту 10,12,13 частини першої та третьої пункту 52,183,184,192, абз. 1 пункту 207 "Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242;

частини 2 статті 14, частини 2 статті 17 КАС України, які порушили охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача, створили перешкоди для їх здійснення і спричинили їй матеріальні збитки в розмірі 139 649,28 грн та 1159,70 дол. США, а також нанесли моральну шкоду в розмірі 113 529,11 грн;

стягнути з відповідача відшкодування нанесеної ним позивачу моральної шкоди у розмірі 113 529,11 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.

8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

За правилами частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на ряд нормативно правових актів, фактичні обставини справи, Конституцію України, та на рішення Європейського Суду з прав людини.

Водночас, інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини п 'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини п 'ятої статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини п 'ятої статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Як вбачається з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 справу № 640/25788/19 розглянуто судом в порядку спрощеного провадження, однак заявник касаційної скарги не наводить обґрунтованих підстав можливості перегляду у касаційному порядку судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 640/25788/19.

Керуючись ст.ст. 169, 328, 330, 332 КАС України,

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 640/25788/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до керівника Департаменту менеджменту персоналу Міністерства закордонних справ України у 2016-2017 роках Ярмілко Ю. А. про визнання протиправними дій повернути скаржнику.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена..............

М. В. Білак,

Суддя Верховного Суду