Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2019 року у справі №826/9402/17

УХВАЛА

17 квітня 2019 року

Київ

справа №826/9402/17

касаційне провадження №К/9901/10328/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Бившевої Л. І. (суддя-доповідач), Хохуляка В. В., Шипуліної Т. М., розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі № 826/9402/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

УСТАНОВИЛ:

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 18.10.2018, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019, позов задовольнив: визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-202-23 від 13.04.2017

Головне управління ДФС у м. Києві подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що предметом позову у справі № 826/9402/17 є вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-202-23 від 13.04.2017 у сумі 7119,24 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що контролюючий орган не надав доказів того, що ним були проведені документальна перевірка та відповідне коригування суми недоїмки в інформаційній системі на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/74740/15 від 02.02.2016, отже не вбачається жодних правових підстав щодо формування оскаржуваної вимоги.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2018, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк

Т. М. Шипуліна