Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.09.2021 року у справі №440/666/21

УХВАЛА

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 440/666/21

адміністративне провадження № К/9901/32360/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від
05.04.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
29.07.2021 у справі №440/666/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - Головного управління ДПС у Полтавській області) в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати нарахування зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.03.2015 по
14.03.2020;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області у вигляді неповернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів у сумі: 80688,36грн;

- зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області надати органу Казначейства подання (висновок) про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів у сумі: 80688,36грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021, адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Полтавській області 28.08.2021, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом розгляду у справі №440/666/21 є вимоги про визнання протиправним скасування нарахування зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.03.2015 по 14.03.2020; визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області у вигляді неповернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів у сумі: 80688,36грн та зобов'язання Головного управління ДПС у Полтавській області надати органу Казначейства подання (висновок) про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів у сумі: 80688,36 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що з 20.03.2015 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі начальника Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України строком на п'ять років, на підставі якого позивач з
20.03.2015 по 19.09.2020 проходив військову службу в Полтавському зональному відділі військової служби правопорядку, що підтверджується контрактом від
20.03.2015 та трудовою книжкою ОСОБА_1 НОМЕР_1. Крім того, суди встановили, що статус позивача як застрахованої особи підтверджено і його роботодавцем протягом вказаного періоду.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, не вбачається.

Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №440/666/21 дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Отже, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі щодо визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі №440/666/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ. В. Хохуляк І. А. Гончарова Р. Ф. Ханова