Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.05.2019 року у справі №9901/237/19

УХВАЛА

15 жовтня 2019 року

Київ

справа №9901/237/19

адміністративне провадження №К/9901/25436/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2019 року і ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Члена Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Говорухи Володимира Івановича про визнання незаконною бездіяльності та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2019 року і ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року залишена без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема сплати судового збору.

Окрім того, в ухвалі від 16 вересня 2019 року суд надав оцінку доводам клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та роз'яснив положення статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір".

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Верховного Суду від 16 вересня 2019 року скаржник отримав 24 вересня 2019 року.

2 жовтня 2019 року скаржник звернувся до суду із заявою в якій зазначив, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2019 року у справі № 9901/239/19 за позовом ОСОБА_1 до Члена Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика Миколи Павловича про скасування ухвали - його звільнено від сплати судового збору, що підтверджує тяжкий матеріальний стан.

Частиною 1 статті 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.

При цьому, суд вирішуючи питання про звільнення особи від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) обмежений статтею 8 Закону України "Про судовий збір", в якій зазначено вичерпний перелік підстав для вказаних процесуальних дій.

Отже, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Так, з метою недопущення порушень прав позивача, ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року йому надано можливість надати належні та допустимі докази на підтвердження свого майнового стану.

Однак, на виконання вимог ухвали суду, скаржник будь-яких доказів не додав.

За приписами частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За правилами частини 6 статті 332 КАС України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи, що скаржник не усунув недоліків касаційної скарги, зокрема, не сплатив судовий збір за її подання, а також не подав належних та допустимих доказів щодо звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру), скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2019 року і ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Члена Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Говорухи Володимира Івановича про визнання незаконною бездіяльності та скасування рішення - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Н. М. Мартинюк