Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.07.2021 року у справі №826/17789/14

УХВАЛА

13 серпня 2021 року

Київ

справа №826/17789/14

адміністративне провадження №К/9901/24606/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів - Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року

у справі №826/17789/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:

- скасувати наказ Генерального прокурора України № 2532-ц від 23.10.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.10.2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

- зобов'язати Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України № 2532-ц від 23.10.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.

Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 року по 02.02.2021 року в розмірі 1189
027,06 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року змінено, викладено абзац 4 резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 02.02.2021 в розмірі 4 416 709,49
грн."

В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вищенаведеними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволеної вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

05 липня 2021 року касаційна скарга Офісу Генерального прокурора надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху із наданням скаржнику строку у 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору, а також виправлену касаційну скаргу із зазначенням вимог до суду касаційної інстанції відповідно до положень статті 349 КАС України.

Копію вищевказаної ухвали скаржником отримано 27 липня 2021 року.

09 серпня 2021 року від Офісу Генерального прокурора надійшло клопотання про усунення недоліків разом із документом про сплату судового збору та виправленою касаційною скаргою.

Отже, скаржником усуното недоліки касаційної скарги у строк, передбачений в ухвалі Верховного Суду від 22 липня 2021 року.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №420/10138/20 є пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зокрема, під час визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу судами застосовано норму права, яка не підлягала застосуванню, а саме п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 та не враховано правові позиції Верховного Суду у справі № 810/3246/16 від 29.04.2020 року, де суд вказав про неможливість здійснення роботодавцем розрахунку середньої заробітної плати звільненого працівника на майбутнє із урахуванням підвищених посадових окладів, а також порушено норми процесуального права (ст.ст. 90, 246, 322 КАС України).

Слід зазначити, що в даній справі однією із позовних вимог є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (збільшення суми стягнення на коефіцієнт підвищення посадових окладів).

В свою чергу, у справі № 810/3246/16 Верховний Суд висловив правову позицію у спорі щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що судами попередніх інстанцій при розрахунку грошового забезпечення позивача не враховано пункт 10 Порядку №100.

В даній справі Верховним Судом зазначено, що аналізуючи зміст пункту 10 Порядку №100, слід зазначити, що коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення. Проте вказана норма передбачає коригування підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві як нараховані вже після такого підвищення.

Водночас, скаржник зазначає, що на даний час відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування/незастосування постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", щодо п. 10 Порядку №100 по розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням вимог п.

З Розділу II Перехідних положень закону № 113 щодо аналогічних спірних відносин.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки вказані скаржником доводи є достатньо обґрунтованими та потребують перевірки.

Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання судових рішень.

Проте, як убачається з вимог статті 340 КАС України, питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються, вирішується суддею-доповідачем у порядку підготовки справи до касаційного розгляду, а не на стадії відкриття касаційного провадження.

З огляду на заявлення такого клопотання, суд вважає за необхідне встановити для учасників справи строк для подання своїх міркувань та заперечень щодо заявленого клопотання.

Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 335, 338 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі №826/17789/14.

Витребувати від Окружного адміністративного суду міста Києва справу №826/17789/14.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Встановити учасникам справи десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання своїх міркувань та заперечень щодо клопотання Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова