Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.07.2021 року у справі №140/17681/20

УХВАЛА

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 140/17681/20

адміністративне провадження № К/9901/24974/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів -Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 9971) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 1 березня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі №140/17681/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення повного розрахунку при звільненні з військової служби, зобов'язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 9971), Луцького прикордонного загону (військової частини 9971), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення 7 серпня 2020 року остаточного розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення;

- зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум в частині невиплати грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення при звільненні з 8 серпня 2020 року до 16 грудня 2020 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 1 березня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року, позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 9971) щодо непроведення 7 серпня 2020 року з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з військової служби у день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення;

- зобов'язано Луцький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 9971) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 8 серпня 2020 року до 16 грудня 2020 року в сумі: 57250,70 грн (п'ятдесят сім тисяч двісті п'ятдесят грн 70 коп) без урахування податків та інших обов'язкових платежів.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Луцький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 9971) звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 5 липня 2021 року.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 1 березня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі №140/17681/20 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №140/17681/20 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України випадки. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм законодавства.

За таких обставин, оскільки пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а " - "г" цієї правової норми, проте відповідачем таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Одночасно, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 9971) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 1 березня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі №140/17681/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення повного розрахунку при звільненні з військової служби, зобов'язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена..................................................

Н. М.

Мартинюк А. В.

Жук Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду