Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.06.2019 року у справі №240/3335/19

УХВАЛА

13 червня 2019 року

Київ

справа №240/3335/19

адміністративне провадження №К/9901/15941/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів: Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 та Громадської організації "Проти придурків та ідіотів" на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від
22.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від
17.05.2019 у справі № 240/3335/19 за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу розгляду запитів на публічну інформацію Генеральної прокуратури України Тєлічко Н., Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування листа, визнання протиправною відмови у наданні інформації на запит, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

04 червня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та Громадської організації "Проти придурків та ідіотів" (яка за змістом заяви є третьою особою на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог) на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2019 у справі № 240/3335/19.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: поновити строк звернення до суду; визнати протиправним та скасувати лист від 16.02.2018 за №19/4-239 вих18, підписаний начальником відділу розгляду запитів на публічну інформацію Генеральної прокуратури України Тєлічко Н. ; визнати протиправною відмову Генеральної прокуратури України у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 12.02.2018; зобов'язати Генеральну прокуратуру України здійснити заходи щодо надання ОСОБА_1 інформації на його запит від 12.02.2018.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 у справі № 240/3335/19 за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу розгляду запитів на публічну інформацію Генеральної прокуратури України Тєлічко Н., Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування листа, визнання протиправною відмови у наданні інформації на запит, зобов'язання вчинити дії, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від
17.05.2019, цю позовну заяву повернуто позивачу.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Частиною 6 статті 328 КАС України передбачено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою.

Відповідно до положень частини 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, законодавством визначено, що обов'язковою умовою для реалізації особою, яка не брала участь у справі, права на касаційне оскарження є перегляд судового рішення в апеляційному порядку саме за її апеляційною скаргою.

Пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд установив, що касаційна скарга на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2019 у справі № 240/3335/19 подана, зокрема Громадською організацією "Проти придурків та ідіотів".

Проте цей скаржник участь у справі № 240/3335/19 не брав та рішення суду першої інстанції переглянуто в апеляційному порядку не за його апеляційною скаргою.

Так, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2019 у справі № 240/3335/19 прийнята за наслідками оскарження ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 за апеляційною скаргою ОСОБА_1.

За наведених обставин, Громадська організація "Проти придурків та ідіотів" не має права на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, а тому підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Проти придурків та ідіотів" відсутні.

Крім того, за змістом частини 3 статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Предметом касаційного оскарження в цій справі є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви та прийнята за результатом її апеляційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відсутні.

Зазначене відповідає Рекомендації №(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, відповідно до якої державам-членам запропоновано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") від 23.10.1996, заява № 21920/93 та рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії") від 19.12.1997, заява № 26737/95).

На підставі викладеного, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 та Громадської організації "Проти придурків та ідіотів" на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2019 у справі № 240/3335/19.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко