Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.02.2020 року у справі №500/1419/19

УХВАЛА

13 лютого 2020 року

Київ

справа №500/1419/19

адміністративне провадження №К/9901/3630/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі №500/1419/19 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною,

встановив:

Позивач звернувся з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання повної інформації на запит від 03 червня 2019 року та зобов'язати відповідача надати таку інформацію.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказавши, що запитувана інформація, щодо кодів відомств та територіальних органів, а також інших реквізитів, що застосовуються при формуванні номера кримінального провадження, міститься на матеріальних носіях Єдиного реєстру досудових розслідувань, та відмовляючи у її наданні через "необхідність провести роботу по її виокремленню", відповідач не надав доказів, що така робота, стосовно збору і надання інформації, вимагає значних інтелектуальних зусиль. Відтак, така інформація відповідає критеріям "відображеності та за документованості" і є публічною та повинна бути надана відповідачем згідно Закону України "Про доступ до публічної інформації". В іншому разі, відповідач повинен розглянути запит-звернення позивача в цій частині відповідно Закону України "Про звернення громадян".

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що надати запитувану інформацію у вигляді переліку кодів відомств та територіальних органів, а також інших реквізитів, що застосовуються при формуванні номера кримінального провадження, не видається за можливе, оскільки вона зберігається на матеріальних носіях інформаційної бази даних ЄРДР та необхідно провести роботу по її виокремленню із загального масиву даних. Таким чином, заявнику надано обґрунтування неможливості надання повного переліку кодів відомств та територіальних органів, що уповноважені розпочинати досудове розслідування.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями позивачем подано касаційну скаргу.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Своєю чергою, за змістом пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Верховний Суд, проаналізувавши матеріали касаційної скарги та ухвалені у цій справі судові рішення, встановив, що предметом спору є визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання повної інформації на запит та зобов'язання надати таку інформацію.

Тернопільським окружним адміністративним судом зазначену справу визначено як справу незначної складності і розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, скаржник не посилається на передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини справи, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про їх наявність, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі №500/1419/19 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді М. В. Білак О. В. Калашнікова