Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.09.2018 року у справі №9901/704/18

УХВАЛА

13 лютого 2019 року

Київ

справа №9901/704/18

адміністративне провадження №К/9901/4142/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Конституційного Суду України, третя особа: ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року позовну заяву повернуто.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, третьою особою ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 296 КАС України. Апелянту надано строк 10 днів з моменту отримання копії вищезазначеної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду: оригіналу документу (квитанції) про сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року апеляційну скаргу повернуто.

Вважаючи таке судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, третя особа оскаржила його в касаційному порядку.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Постановляючи ухвалу від 14 січня 2019 року, апеляційний суд виходив з того, що станом на час постановлення цієї ухвали строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув, і особою, яка подала апеляційну скаргу, такі недоліки не усунуті, а саме не надано суду документ про сплату судового збору.

Так, у поясненнях, направлених на виконання ували суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 зазначав, що оскільки він є непрацездатною особою 1935 року народження, то положення підпункту 2 пункту 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", згідно з яким за подання апеляційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягає застосуванню.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що третя особа не надала жодних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення, розстрочення, відстрочення чи звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року, а тому правові підстави для звільнення, зменшення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки скаржником не усунуто недоліків поданої ним апеляційної скарги.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою; далі - ~law15~).

~law16~ передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

~law17~ визначено ставки судового збору, відповідно до якої, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 1762 грн.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 1762 грн.

При цьому, частиною 1 статті 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ~law18~ враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Комплексний аналіз вказаних положень Закону дає підстави для таких висновків.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та ~law19~, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.

При цьому, суд вирішуючи питання про звільнення особи від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) обмежений ~law20~, в якій зазначено вичерпний перелік підстав для вказаних процесуальних дій.

Однак, як вбачається з оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, третя особа не надала жодних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення, розстрочення, відстрочення чи звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року.

За таких обставин, скаржником не дотримано вимог ~law21~ та не надано суду доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, вірно застосував положення статей 298, 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець