Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.09.2019 року у справі №806/2730/18

УХВАЛА

09 вересня 2019 року

Київ

справа №806/2730/18

адміністративне провадження №К/9901/24520/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Межирічинський гірничо-збагачувальний комбінат" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення від 28.02.2018 №0013055213,

УСТАНОВИЛ:

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 18.12.2018 адміністративний позов задовольнив.

Відповідач оскаржив зазначене судове рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції 15.02.2019 залишив без руху, а ухвалою від 11.03.2019 повернув у зв'язку із несплатою судового збору за подання апеляційної скарги відповідачем.

Скаржник повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а клопотання про поновлення такого строку не містило обгрунтованих підстав для його поновлення. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що сплата судового збору відбулася 30.05.2019, у той час як апеляційна скарга подана лише 11.06.2019. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції у зв'язку з відсутністю поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 (оприлюднена
01.08.2019) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача з тих підстав, що останнім пропущено законодавчо встановлені строки подання апеляційної скарги та не наведено поважних причин такого пропуску.

28.08.2019 відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення, та прийняти нове рішення, яким направити справу до апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що ситуація з обмеженим фінансуванням судового збору унеможливила реалізацію права на апеляційне оскарження, від розгляду якого залежить питання наповнення державного бюджету. У своїх доводах відповідач вказує, що у зв'язку із незадовільним матеріальним положенням, контролюючий орган був позбавлений можливостей здійснення будь-яких платежів, у тому числі і щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що ним були вжитті всі можливі заходи щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, проте на момент спливу строку на апеляційне оскарження фінансової можливості сплатити судовий збір не було.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строку, установленого частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 зазначеного Кодексу).

Відповідно до положень частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Наведений перелік умов, є вичерпним. Встановлюючи ці умови, законодавець у такий спосіб одночасно визначає, які причини можуть бути визнані судом поважними при вирішенні питань, пов'язаних із сплатою судового збору.

Зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги не підпадають під критерій поважних, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб'єкту владних повноважень після спливу встановленого законом строку реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій адміністративній справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, у свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду