Історія справи

Ухвала ВП ВС від 31.08.2020 року у справі №9901/680/18
Ухвала КАС ВП від 11.07.2018 року у справі №9901/680/18

УХВАЛА

11 серпня 2020 року

Київ

справа №9901/680/18

адміністративне провадження №П/9901/680/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Смоковича М. І.,

суддів: Загороднюка А. Г., Калашнікової О. В., Соколова В. М., Стрелець Т. Г.,

за участі

секретаря судового засідання: Лещенко Т. П.,

представника позивача (в режимі відеоконференції) - Мартиненко А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування рішення,

встановив:

1. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС) та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 вересня 2018 року просить:

1.1 визнати протиправними дії ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, та зобов'язати Комісію повторно здійснити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;

1.2 визнати незаконним і скасувати рішення ВККС від 13 квітня 2018 року № 321/ко-18 про визнання судді ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Дніпровському районному суді міста Києва (далі також - Рішення).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, зокрема, таке:

оцінювання відповідності судді займаній посаді відбувається не на підставі закону, а проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням судді з посади не відповідає європейським стандартам, тому дії відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо такого оцінювання вже є протиправними та не повинні спричиняти негативних наслідків для особи;

відповідач протиправно не виставив позивачу оцінок за такими показниками як ефективність здійснення правосуддя, діяльність щодо підвищення фахового рівня, а також за такими критеріями як особиста компетентність, соціальна компетентність;

протиправно виставив сукупну оцінку за такими показниками як професійна етика і доброчесність;

оцінювання здійснено з порушенням принципу рівності та розсудливості;

ВККС на законодавчому рівні надано необмежені дискреційні повноваження щодо виставлення будь-яких оцінок, без необхідності їх обґрунтовувати, що є порушенням принципу верховенства права, а відсутність чітких механізмів захисту від свавільного порушення Комісією права на належне оцінювання є порушенням права (позивача) на захист.

3. ВККС подала відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, зазначила, що кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів проводиться на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України і таке оцінювання віднесено до компетенції Комісії.

4. За результатами етапу "Іспит" позивача допустили до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання - "Дослідження досьє і проведення співбесіди". 13 квітня 2018 року Комісія провела з позивачем співбесіду, за наслідками якої позивач набрав 570,5 балів, у зв'язку з чим Комісія визнала його таким, що не відповідає займаній посаді.

5. Відповідач вважає безпідставними доводи позивача про упереджене і дискримінаційне ставлення до нього при виставленні балів за критерієм професійної етики. У цьому зв'язку відповідач, з посиланням на стандарти етичної поведінки суддів, закріплених у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, пояснив, що оцінюючи позивача на відповідність вказаному критерію члени Комісії взяли до уваги обставини, які встановила Вища рада юстиції (правонаступником якої є Вища рада правосуддя, далі - ВРЮ та ВРП відповідно) у рішенні від 15 вересня 2016 року, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1 у зв'язку зі спливом строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності (що було ініційовано за заявою першого заступника прокурора м. Києва, адресованої Тимчасовій спеціальній комісії (далі - ТСК) відповідно до Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні").

6. На думку Комісії, згаданим рішенням ВРЮ встановила в діях позивача склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у попередній редакції), що слугувало підставою для того, щоб з урахуванням результатів тестування морально-психологічних якостей і загальних здібностей та на підставі матеріалів суддівського досьє оцінити позивача за критерієм професійної етики на 135 балів.

7. З приводу зауважень позивача про порушення Комісією принципу розсудливості при розгляді питання про передання корпоративних прав відповідач зазначив, що всупереч вимог частини 3 статті 54 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі-Закон № 1402-VIII), частини першої статті 36, частини першої статті 28 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VIII "Про запобігання корупції" (далі - ~law23~) ОСОБА_1, маючи у власності цінні папери (акції) протягом усього часу перебування на посаді судді, відчужив їх лише в день проведення співбесіди, 13 квітня 2018 року. Ця обставина, на думку ВККС, свідчить, що суддя ОСОБА_1 не доклав усіх зусиль для того, щоб як законослухняна розсудлива людина своєчасно виконати свій обов'язок. Закономірно, на думку Комісії, що зазначені обставини вплинули на оцінювання позивача за критерієм доброчесності, тож доводи останнього в цій частині, на думку відповідача, безпідставні.

8. Отож, Комісія вважає, що спірне Рішення ухвалено на підставі оцінки всіх критеріїв кваліфікаційного оцінювання (за відповідними їм показниками) і позаяк у підсумку позивач набрав менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів (611 балів із необхідних 670 балів), Комісія дійшла вмотивованого висновку про невідповідність позивача займаній посаді.

9. Комісія зазначила також, що кваліфікаційне оцінювання суддів є її дискреційними повноваженнями і рішення за наслідками цього оцінювання може бути скасовано лише з підстав, визначених ~law24~. У цьому зв'язку відповідач зауважив, що позивач оспорює Рішення не у зв'язку з відсутністю в ньому мотивів його постановлення, а власне через незгоду з мотивами, які слугували підставою для цього Рішення, що не є підставою для його скасування.

10. Представник позивача подав відповідь на відзив, у якому, з урахуванням аргументів відповідача, висловив розлогі аргументи стосовно того, що: 1) відповідач порушив вимоги щодо формування і ведення досьє ОСОБА_1, що вплинуло на оцінювання за такими показниками критерію професійної компетентності як ефективність здійснення правосуддя, діяльність щодо підвищення фахового рівня, що позбавило позивача можливості отримати правомірні очікування отримати ще 90 балів за цими показниками; 2) ВККС не виставила балів за кожен з критеріїв особистої і соціальної компетенції окремо, що позбавило позивача права отримати правомірні очікування та отримання ще 200 балів за цими критеріями; 3) відповідач протиправно не оцінив певною кількістю балів кожен з показників критерію професійної етики та доброчесності; 4) відповідач досліджував/оцінював судове рішення, що на переконання представника позивача, не дозволено під час кваліфікаційного оцінювання, адже оцінку судовому рішенню може надавати лише суд вищої інстанції в процесуальному порядку; 5) Комісія, по суті, вдруге поставила позивачу за провину діяння, за яким уже вирішувалося питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Йдеться про судове рішення, постановлене під головуванням судді ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення № 755/341/14, обставини якої, як і результат вирішення, були предметом розгляду ВРЮ. Рішенням від 18 лютого 2016 року № 384/0/15-16 ВРЮ відмовила у внесенні Президенту України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді і повторне обговорення цих обставин на співбесіді, на думку представника позивача, є неправомірним.

11. У судовому засіданні 11 серпня 2020 року представник позивача підтримала позовні вимоги повністю з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

12. Представник ВККС у судове засідання, призначене на 11 серпня 2020 року, не з'явився. Про місце, дату і час розгляду справи Комісія повідомлена належним чином.

13. У цьому зв'язку зазначимо, що з дня набрання чинності Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинилися, а новий склад Комісії досі не сформовано. При вирішенні питання про можливість розгляду справи (16 червня 2020 року) без участі представника ВККС колегія суддів виходила з того, що представник ВККС брав участь у попередніх судових засіданнях, призначених у цій справі (13 листопада 2018 року, 29 січня 2019 року, 21 лютого 2019 року, 01 листопада 2019 року, 12 листопада 2019 року, 11 грудня 2019 року), під час яких суд заслухав його пояснення по суті спору.

Понад те, у матеріалах справи є відзив ВККС на позовну заяву, а також матеріали, на підставі яких прийнято спірне Рішення.

14. З урахуванням наведеного, заслухавши думку представника позивача, зважаючи також, що процес формування нового складу ВККС може розтягнутися до невідомого проміжку часу, колегія суддів дійшла висновку про розгляд цієї справи без участі представника Комісії.

15. Суд заслухав пояснення представника позивача, з'ясував обставини, на які сторони покликаються, обґрунтовуючи свою позицію та вимоги, дослідив надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень та встановив такі обставини.

16. Указом Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва строком на п'ять років.

17. Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law26~ ВККС рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначила кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді. Серед них - суддя Дніпровського районного суду м.

Києва ОСОБА_1. Тим самим рішенням Комісія, на підставі ~law27~, запровадила тестування морально-психологічних якостей і загальних здібностей суддів під час їх кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

18. ОСОБА_1 пройшов зазначене тестування, за результатами якого щодо нього складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

19. За підсумками етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит" позивач набрав: 63 бали за виконання анонімного письмового тестування, 62,5 балів за результатами виконання практичного завдання; всього 125,5 балів. На цій підставі рішенням від 16 березня 2018 року № 54/зп-18 ВККС допустила позивача до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання - "Дослідження досьє і проведення співбесіди".

20.13 квітня 2018 року Комісія провела з суддею ОСОБА_1 співбесіду і за наслідками обговорення обставин щодо його відповідності критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, а також дослідження суддівського досьє ухвалила спірне Рішення, яким:

20.1 визначила, що суддя Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді отримав 570,5 балів;

визнала суддю Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;

20.2 рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1.

21. У Рішенні зазначено, що за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) ОСОБА_1 отримав 319,5 балів. Відповідність судді критерію професійної компетентності оцінено за результатами іспиту, дослідження інформації, що міститься у досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 16 лютого 2018 року № 22/зп-18; далі - Положення).

22. Відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності оцінено за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься у досьє, та співбесіди відповідно до пунктів 6-7 глави 2 розділу ІІ Положення.

23. Щодо критерію професійної етики, то з посиланням на пункт 8 глави 2 розділу ІІ Положення, Стандарти етичної поведінки суддів, що адресовані суддям та судовим органам для використання як базових принципів регламентації поведінки суддів, визначені, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, Комісія, при визначенні відповідності позивача вказаному критерію, взяла до уваги обставини, встановлені у рішенні ВРЮ від 15 вересня 2016 року № 2283/0/15-16 "Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1".

24. ВРЮ постановила згадане рішення у зв'язку з тим, що строк притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарно відповідальності закінчився. Однак перед тим, як дійти такого висновку ВРЮ встановила в діях позивача склад дисциплінарного проступку.

Обставини, які з'ясував цей орган (стосовно позивача) ВККС розцінила як преюдиційні та взяла до уваги при ухваленні свого Рішення.

25. Згаданому рішенню ВРЮ передувало те, що 12 грудня 2014 року до ТСК надійшла заява першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва Морозова В. Ю. від 12 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (далі - ~law29~) у зв'язку з прийняттям постанов від 17 січня 2014 року у справах № 755/341/14-п, № 755/335/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності ~law30~.

26. У лютому 2016 року заяву заступника прокурора Дніпровського району міста Києва щодо судді ОСОБА_1. та пов'язані з розглядом заяви документи, на підставі ~law31~, направлено для розгляду за загальною процедурою до ВРЮ.

27. Дослідивши матеріали перевірки ВРЮ ухвалила рішення від 15 вересня 2016 року № 2283/0/15-16, у якому з-поміж іншого зазначила таке.

28. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 17 січня 2014 року ухвалив постанову у справі № 755/341/14-п про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 1222 КпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на шість місяців.

29. Постановою від 03 березня 2014 року Апеляційний суд міста Києва скасував постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 17 січня 2014 року; ОСОБА_2 звільнив від адміністративної відповідальності на підставі статті 4 Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України"; провадження у справі закрив.

30. Крім того, 17 січня 2014 року суддя Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1. ухвалив постанову у справі № 755/335/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за статтею 1222 КпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у сумі 153,00 грн.

Ця постанова в апеляційному порядку не оскаржувалася.

31. Оцінюючи дії судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час ухвалення постанов від 17 січня 2014 року у справах № 755/341/14-п, 755/335/14-п ВРЮ, у підсумку, зазначила, що всупереч вимог статті 278 КпАП суддя ОСОБА_1 не перевірив, чи правильно складені протоколи про адміністративне правопорушення; залишив поза увагою вимоги статті 265-1 КпАП, з аналізу положень якої вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно порушення правил дорожнього руху складається виключно у присутності порушника та на місці вчинення правопорушення; суддя ОСОБА_1 не з'ясував відповідно до статті 280 КпАП, чи було вчинено адміністративне правопорушення безпосередньо ОСОБА_2, оскільки останній заперечував факт вчинення порушення та обставини, зазначені у рапорті та протоколі працівників ДАІ, відтак чи винен він у вчиненні адміністративного правопорушення.

32. ВРЮ вказала на те, що суддя ОСОБА_1., користуючись дискреційними повноваженнями, які не є абсолютними та обмежені обов'язком судді (суду) дати оцінку обставинам, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, згідно зі статтею 280 КпАП, необґрунтовано застосував до особи найсуворіший вид адміністративного стягнення, передбачений статтею 122-2 КпАП.

33. На підставі зазначених обставин ВРЮ констатувала в діях судді ОСОБА_1 склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час ухвалення постанов від 17 січня 2014 року у справах № 755/341/14-п, 755/335/14-п). Однак зважаючи на те, що строк притягнення до відповідальності за цим проступком завершився, ВРЮ відмовила у відкритті дисциплінарної справи щодо позивача.

34. Обставини, про які зазначено в рішенні ВРЮ від 15 вересня 2016 року № 2283/0/15-16, теж були предметом обговорення під час співбесіди з позивачем.

Правової оцінки ВККС їм не надавала, однак думку судді ОСОБА_1 з цього приводу запитувала, позаяк його участь у розгляді судових справ, як-от тих, про якій йдеться у згаданому рішенні ВРЮ, належить до інформації, яка має зазначатися у декларації доброчесності судді.

35. Окрім того, під час співбесіди Комісію зацікавила інформація щодо цінних паперів (акцій), які позивач задекларував у декларації про майно, доходи та зобов'язання фінансового характеру за 2012-2015 роки та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016-2017 роки.

36. З покликанням на положення ~law34~ Комісія ствердила, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді судді, був власником цінних паперів (акцій) і відчужив їх лише в день співбесіди (13 квітня 2018 року) за договором купівлі-продажу № 44094САТ-ДД. Цей договір позивач долучив до матеріалів досьє в день співбесіди.

37. Комісія зауважила, що відповідно до цього договору суддя ОСОБА_1 продав ТОВ "МФМ ПЛЮС" іменні акції у кількості 29 штук номінальною вартістю 10000,00 грн. та загальною вартістю 116000,00 грн., емітентом яких є ПАТ "ЗНКІФ "Синергія-5".

38. З огляду на зазначене ВККС, з урахуванням результатів тестування морально-психологічних якостей і загальних здібностей, інформації, яка міститься у дідівському досьє та співбесіди оцінила позивача: за критерієм доброчесності - на 116 балів; за критерієм професійної етики - на 135 балів.

У підсумку Комісія зазначила, що за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 загалом отримав 570,5 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, відтак виснувала, що позивач не підтвердив відповідність займаній посаді.

39. Позивач не погодився з правомірністю зазначеного Рішення, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

40. У цій справі колегія суддів вважає за необхідне насамперед чітко окреслити предмет спору, відтак надати правову оцінку спірним правовідносинам.

41. У прохальній частині позову його автор заявив дві позовні вимоги: одну стосовно дій ВККС під час кваліфікаційного оцінювання позивача; другу - власне про скасування Рішення як протиправного.

42. Обидві вимоги (як способи захисту порушеного права) позивач обґрунтовує порушеннями, які Комісія допустила під час кваліфікаційного оцінювання позивача на етапі "Дослідження досьє та проведення співбесіди" та які у підсумку призвели до того, що позивач набрав кількість балів, якої недостатньо для підтвердження відповідності займаній посаді, на чому власне й основується спірне Рішення.

43. Зміст суб'єктивного порушеного права та характер правопорушення визначає і спосіб захисту, який своєю чергою повинен також узгоджуватися, ґрунтуватися на вимогах закону.

44. В обсязі встановлених обставин колегія суддів констатує, що цей спір виник у зв'язку з прийняттям Рішення як зовнішньої форми вираження повноважень ВККС за наслідками кваліфікаційного оцінювання судді, яке власне і створює певні (негативні для позивача) правові наслідки.

45. Щодо вимог про визнання дій ВККС протиправними то з огляду на змістовне наповнення, яке вкладає позивач у ці "дії" (в контексті мотивів, наведених в позові та відповіді на відзив ВККС), суд має переконливі підстави вважати, що такі вимоги є не стільки способом захисту порушеного права, скільки мотивацією (доводами) неправомірності спірного Рішення як правового акту, яким завершується кваліфікаційне оцінювання судді.

46. У контексті обставин цієї справи колегія суддів вважає, що дії ВККС в тому сенсі та обсязі, які оспорює позивач, потрібно розглядати в площині підстав позову та предмету доказування. Виокремити оспорювані дії та бездіяльність ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді від власне Рішення Комісії за наслідками цього кваліфікаційного оцінювання (як правового акту, яким завершується цей "кваліфікаційний" процес) як (два) самостійні чи принаймні взаємопов'язані предмети спору не видається можливим і вагомих підстав для цього, з огляду на суть спірних правовідносин, нема.

47. У вимірі описаних правовідносин дії та Рішення ВККС можна охарактеризувати як зміст та форму одного правового явища. Якщо розглядати його через призму ефективного способу захисту порушеного суб'єктивного права, то на думку колегії суддів юридичні наслідки для позивача створює саме Рішення. Доводи щодо неправомірності дій ВККС під час кваліфікаційного оцінювання, як і власне вимоги позивача визнати неправомірними ці дії суд у цій справі розглядає як обставини, якими позивач обґрунтовує неправомірність Рішення.

48. Стосовно вимоги про зобов'язання ВККС вчинити дії (які, як можна зрозуміти зі змісту позову, позивач та його представник вбачають у необхідності повторного проходження позивачем другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє і проведення співбесіди"), то таку вимогу у вимірі підстав та предмета цього позову можна розглядати як похідну від вимоги про оскарження Рішення, обравши/вказавши яку позивач в такий спосіб намагається якомога ефективніше захистити порушене право. Водночас, остаточний висновок про те, наскільки обґрунтованою та підставною є така вимога можна зробити тільки заодно з вирішенням спору про правомірність Рішення.

49. Суд встановив, що спірне Рішення Комісія ухвалила за результатами другого етапу кваліфікаційного оцінювання - "Дослідження досьє і проведення співбесіди".

50. Рішення містить посилання на визначені законом підстави проведення кваліфікаційного оцінювання та підстави його прийняття, відомості про суму балів, які набрав позивач за кожним із критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Крім того, в Рішенні наведено обставини (описані вище), з огляду на які, як можна зрозуміти підхід та мотиви ВККС, остання й оцінила суддю ОСОБА_1 за критеріями кваліфікаційного оцінювання, передбаченими на цьому етапі.

51. Позаяк сумарна кількість балів, які набрав позивач за підсумками обох етапів ("Іспит" та "Дослідження досьє і проведення співбесіди") становить менше 67 відсотків за усіма показниками кваліфікаційного оцінювання (за Рішенням, позивач набрав 570,5 балів), Комісія дійшла висновку про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді.

52. На цій підставі Комісія тим самим Рішенням рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення позивача з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва.

53. Отож, проаналізувавши обставини справи та з'ясувавши предмет позову колегія суддів при постановленні цієї ухвали керувалася таким.

54. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

55. Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності ~law35~, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

56. Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law36~ установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному ~law37~.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

57. Згідно зі ~law38~ кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

58. На виконання вимог ~law39~ Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року затвердила Положення, а рішенням від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).

59. Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені ~law40~ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.

60. Пунктами 10 та 11 розділу V Положення встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

61. Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.

62. За ~law41~ за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених ~law42~. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.

63. У ~law43~ передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

64. Відповідно до ~law44~ ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

65. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

66. Відповідно до ~law45~ рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

67. Згідно із ~law46~ рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених ~law47~, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

68. З огляду на наведені положення законодавства, зокрема ~law48~, яка передбачає умову, за якої можна оскаржити рішення ВККС, що містить рекомендацію щодо вчинення певних дій чи прийняття рішень, колегія суддів, беручи до уваги встановлені обставини справи і відповідні їм правовідносини, дійшла висновку, що провадження в цій справі треба закрити.

69. Встановлено, що в цій справі предметом спору є Рішення, у якому Комісія, окрім іншого, висловила рекомендацію звільнити позивача з посади судді у зв'язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді.

70. Якщо зважити на положення ~law49~, то Рішення, позаяк таке містить рекомендацію ВККС, може бути оскарженим після того, як його буде актуалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення.

Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає, з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.

71. З викладеного також висновується, що Рішення ВККС про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини прийняття цього Рішення повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами такої рекомендації.

72. У контексті подібних (схожих) фактичних передумов такого самого висновку раніше дійшла Велика Палата Верховного Суду у справах № 9901/637/18, № 9910/831/18, № 9901/697/19, який сформулювала у постановах від 26 лютого 2020 року, від 29 квітня 2020 року, від 06 травня 2020 року відповідно.

73. У цих постановах, з покликанням на наведені норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

74. При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

75. Воднораз за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - ~law51~) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.

76. Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар'єри судді, є обов'язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.

77. Водночас за нормами ~law52~ (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.

78. При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.

79. З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього "кваліфікаційного" провадження.

80. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах "кваліфікаційного" провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об'єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов'язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

81. ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.

82. Отже, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП і ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, колегія суддів вважає, що передбачене ~law53~ оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.

83. Ураховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

84. З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.

85. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

86. Ужите в цій нормі формулювання "не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду за цими правилами не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтерміновує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні для цього підстави. Для оскарження рішення ВККС щодо надання рекомендації такою подією чи фактором є рішення, ухвалене за відповідною рекомендацією.

87. Узагальнюючи наведене, можемо констатувати, що Рішення ВККС з рекомендацією ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють подальший розгляд справи й ухвалення рішення по суті спору, а є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

88. У цьому зв'язку треба додати, що вимога про зобов'язання Комісії повторно оцінити ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, з огляду на наведені міркування, теж не підлягає розгляду по суті.

89. За частиною 1 статті 239 КАС якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої частиною 1 статті 239 КАС , суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

90. У цій справі мотивами для закриття провадження у справі стали не стільки порушення правил предметної підсудності, скільки передчасне звернення суб'єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір. Тому роз'яснювати до юрисдикції якого суду віднесено цей спір у цьому випадку немає потреби.

Керуючись статтями 238, 241, 242, 243, 248, 250, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ухвалив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування рішення - закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 11 серпня 2020 року.

Головуючий суддя М. І. Смокович

Судді А. Г. Загороднюк

О. В. Калашнікова

В. М. Соколов

Т. Г. Стрелець