Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.07.2021 року у справі №420/14670/20

УХВАЛА

12 липня 2021 року

м. Київ

справа № 420/14670/20

адміністративне провадження № К/9901/24928/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі № 420/14670/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія" "Сіті Фінанс" про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИЛ:

21 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Фінанс", про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 02 липня 2020 року ВП №62444219 з примусового виконання виконавчого напису № 13145, виданого 15 травня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округа Київської області Колейчиковим В. В. про стягнення з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Фінанс" заборгованості у розмірі 12856,36 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович звернувся до Верховного Суду із указаною касаційною скаргою.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Так, автор зазначає про відсутність єдиного висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та вирішення питання щодо відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем проживання/перебування боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 380/7750/20 викладено правовий висновок щодо застосування указаної норми закону та зазначено, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою.

Верховний Суд виснував, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо особи-боржника має відбуватися за його зареєстрованим місцем проживання.

Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України "Про виконавче провадження" пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Суд також вказує, що Верховним Судом у постановах від 05 травня 2021 року у справах № 620/2957/20, № 280/5862/20 сформовано висновок про те, що визначальним при визначенні місця виконання рішення, а також і виконавчого округу, має бути зареєстроване місце проживання боржника. Якщо визначене таким чином місце виконання виконавчого документа знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця, останній має право приймати його до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 300/3258/20 та від 05 травня 2021 року у справі № 160/15005/20.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Також в касаційній скарзі скаржником зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України.

Проте скаржник лише обмежується цитуванням пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України та вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі № 420/14670/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія" "Сіті Фінанс" про визнання протиправною та скасування постанови - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЛ. О. Єресько