Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.06.2019 року у справі №826/9356/18

УХВАЛА

11 червня 2019 року

Київ

справа №826/9356/18

адміністративне провадження №К/9901/16022/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя -доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., перевіривши касаційну скаргу Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі № 826/9356/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислово-торгова компанія "Украгросервіс" до ДФС та Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

5 червня 2019 року до Верховного Суду ДФС подано касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі № 826/9356/18 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 3 грудня 2018 року у зв'язку із пропуском строку на таке оскарження.

Скаржник вказав, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги наведені ДФС причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме: відсутність бюджетного фінансування для своєчасної сплати судового збору за подання первинної апеляційної скарги, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року було повернуто скаржнику у зв'язку із несплатою судового збору.

У касаційній скарзі ДФС просить звільнити її від сплати судового збору до вирішення справи по суті, посилаючись на те, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору. Відповідні докази до суду не надано.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку про те, що правильне застосовування Шостим апеляційним адміністративним судом норм права під час постановлення оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів, враховуючи таке.

Відповідно до обставин справи рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 3 грудня 2018 року скаржником вперше було оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду у передбачений законом строк, проте, до скарги не було додано докази сплати відповідного судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у задоволенні клопотання ДФС про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги було відмовлено. Ухвалою цього суду від цієї ж дати апеляційну скаргу залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги та сплати передбаченої законом суми судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року клопотання ДФС про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги було задоволено та продовжено строк на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року апеляційну скаргу ДФС було повернуто у зв'язку із неподанням до суду документа про сплату судового збору. При цьому, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначила, що апелянту надано достатній строк на усунення недоліків, натомість обґрунтованих причин щодо неможливості усунення недоліків та відповідних доказів неможливості такого усунення апелянтом надано не було.

Звертаючись вдруге до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на вказане рішення суду, ДФС також не було надано доказів сплати судового збору за таке апеляційне оскарження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ДФС про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження, Шостий апеляційний адміністративний суд в оскаржуваній ухвалі від 15 травня 2019 року вказав, що будь-яких доказів щодо вчинення дій, спрямованих на отримання коштів для сплати судового збору у справі № 826/9356/18 заявником до клопотання не долучено.

Враховуючи встановлене пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов'язання Кабінету Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою та самостійною підставою для поновлення процесуальних строків.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії ", справа "Креуз проти Польщі ", "Мушта проти України", "МПП "Голуб" проти України", "Мельник проти України").

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Враховуючи викладене та те, що скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія статті 8 Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати чи зменшення його розміру, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов правильного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргою ДФС.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо, зокрема, правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Отже, з огляду на очевидну безпідставність касаційної скарги ДФС колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за скаргою ДФС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі № 826/9356/18.

Керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИЛА:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі № 826/9356/18.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Б. Гусак М. М. Гімон Є. А. Усенко