Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2018 року у справі №826/13845/16

УХВАЛА

11 червня 2018 року

Київ

справа №826/13845/16

адміністративне провадження №К/9901/49181/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
20.10.2017 у справі №826/13845/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2016 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2017 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2016 у справі №826/13845/16 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної фіскальної служби 26.04.2018 звернулось з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне скарження рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку відповідач посилається на те, що оскільки вперше касаційну скаргу по даній справі було подано в межах встановленого частиною 2 статті 212 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою вперше) строку на касаційне оскарження, а повернення касаційної скарги заявнику не позбавляє права на повторне звернення до Верховного Суду в межах наданого суб'єкту владних повноважень річного строку, на думку заявника, строк на касаційне оскарження має бути поновлено судом незалежно від причин його пропуску.

Одночасно, податковий орган зазначає, приведення касаційної скарги у відповідність до вимог КАС України та підтвердження своїми фактичними діями власний намір оскаржити судові рішення своєчасно, порушення порядку здійснення процесуальної дії касаційного оскарження не повинно впливати на доступ до правосуддя.

Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2018 касаційну скаргу відповідача було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 КАС України, оскільки наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави визнані судом неповажними; статті 330 Кодексу, оскільки до касаційної скарги додано документ про сплату судового збору у розмірі меншому ніж визначено законом, та встановлено заявнику строк на усунення вказаних недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право вказати інші причини та надати докази, які б підтверджували поважність підстав пропуску процесуального строку касаційного оскарження та докази сплати судового збору у розмірі та порядку визначеному законом.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 14.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0411621327160.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду направлено заяву про усунення недоліків касаційної скарги з обґрунтуванням поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження з долученням документа про сплату судового збору у розмірі визначеному законом (платіжне доручення №4176 від 28.12.2017).

В обґрунтування підстав для поновлення строку касаційного оскарження податковий орган посилається на такі обставини.

Вперше Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві подало касаційну скаргу у справі №826/13845/16 до суду касаційної інстанції в межах встановленого КАС України строку на касаційне оскарження.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 15.11.2017 відповідачу було відмовлено у задоволенні заяви (клопотання) про звільнення від сплати судового збору, а касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 213 КАС України, в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваного рішення, у зв'язку з ненаданням належним чином оформленого документа на підтвердження повноважень особи, яка підписала довіреність представника заявника, який підписав касаційну скаргу, документа про сплату судового збору, а долучена копія оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції містить нерозбірливий текст, та надано заявнику строк на усунення вказаних недоліків до 29.11.2017.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 04.12.2017 касаційну скаргу було повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України у зв'язку з тим, що відповідачем не усунуто недоліки встановлені ухвалою про залишення касаційної скарги без руху, а саме: сума судового збору у розмірі 1600,00грн., яка була сплачена згідно до платіжного доручення від
24.03.2017 №553 не була зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Також, судом встановлено, що вказана сума судового збору була сплачена за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №826/13845/16 (К/800/4652/17), а тому не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання даної касаційної скарги у даній справі.

Вдруге, 02.01.2018, тобто з пропуском встановленого КАС України строку на касаційне оскарження, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві подало касаційну скаргу у справі №826/13845/16, яку ухвалою Верховного Суду від 15.01.2018 було повернуто відповідачу з підстав визначених пункту 1 частини 5 статті 332 КАС України, оскільки додана заявником до касаційної скарги копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження представника на здійснення від імені суб'єкта владних повноважень його процесуальних прав та обов'язків.

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві втретє, 08.02.2018, тобто з пропуском встановленого КАС України строку на касаційне оскарження, подало касаційну скаргу у справі №826/13845/16, яку ухвалою Верховного Суду від
19.02.2018 було повернуто відповідачу з підстав визначених пункту 1 частини 5 статті 332 КАС України, оскільки додана заявником до касаційної скарги копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження представника на здійснення від імені суб'єкта владних повноважень його процесуальних прав та обов'язків.

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві вчетверте,
26.04.2018, тобто із значним пропуском встановленого КАС України строку на касаційне оскарження подало касаційну скаргу у справі №826/13845/16.

Доводи податкового органу про поважність причин пропуску строку касаційного оскарження зводяться до того, що у зв'язку з перебуванням відповідального за супроводження даної справи юриста на лікарняному, можливість реалізації права на звернення (після постановлення 19.02.2018 Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги) до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки була відсутньою.

Одночасно, податковий орган зазначає, що приведення касаційної скарги у відповідність до вимог КАС України (надання документа про сплату судового збору у розмір визначеному законом та належним чином оформленого документа на підтвердження повноважень представника податкового органу, який підписав касаційну скаргу), а також підтвердження своїми фактичними діями власний намір оскаржити судові рішення своєчасно є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття касаційного оскарження.

На думку відповідача, повернення касаційної скарги заявнику не позбавляє права на повторне звернення до Верховного Суду в межах наданого суб'єкту владних повноважень річного строку, при цьому строк на касаційне оскарження має бути поновлено судом незалежно від причин його пропуску.

Разом з тим, наведені податковим органом у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведені положення КАС України (в редакції, чинній на дату вчинення судом процесуальної дії) кореспондують з положенням статті 13 КАС України (в редакції, яка була чинною на дату звернення до суду з касаційною скаргою вперше).

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений статті 13 КАС України строк та у визначеному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Повернення касаційної скарги (через неналежне її оформлення) не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.

Факт неналежного виконання своїх посадових обов'язків особою, відповідальною за супроводження даної справи, та перебування її на лікарняному не може бути підставою для несвоєчасного подання касаційної скарги, оскільки податковий орган є суб'єктом владних повноважень, який має визначену штатним розписом чисельність працівників, а процесуальна дієздатність органу владних повноважень не пов'язана з конкретною службовою особою.

Таким чином, труднощі в організації належного виконання обов'язків працівників контролюючого органу не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку касаційного оскарження.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві у поновленні строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2017 у справі №826/13845/16.

Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2017 у справі №826/13845/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду