Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.11.2020 року у справі №127/12506/20

УХВАЛА

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 127/12506/20

адміністративне провадження № К/9901/26755/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Губської О. А.,

суддів - Білак М. В., Жука А. В.,

перевіривши касаційну скаргу громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №127/12506/20 за позовом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України,

встановив:

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року вказану касаційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України та про наявність одного з випадків визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт, а також надати документ про сплату судового збору в установленому законом розмірі.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 11 листопада 2020 року скаржник отримав ухвалу Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху.

25 листопада 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду від скаржника надійшло клопотання, в якому відповідач просить звільнити його від сплати судового збору, обґрунтовуючи тим, що починаючи з 14 лютого 2020 року по сьогоднішній день відповідач знаходиться в Чернігівському ПТПІ та не має достатніх коштів для сплати судового збору.

За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин 1 , 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (надалі - №3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Скаржником не доведено, що він є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору. Умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.

Проте, скаржником не надано доказів майнового стану щодо неможливості сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, вимоги ухвали Верховного Суду від 05 листопада 2020 року в частині надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України та про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування посилання на конкретний підпункт, скаржником не виконано.

Отже, станом на момент постановлення цієї ухвали, зазначені в ухвалі недоліки касаційної скарги скаржником не усунуто.

Частиною 2 статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених Частиною 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення Частиною 2 статті 332 КАС України.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з частиною 7 статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному частиною 7 статті 332 КАС України. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, касаційну скаргу необхідно повернути заявнику.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Касаційну скаргу громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №127/12506/20 за позовом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачО. А. Губська СуддіМ. В. Білак А. В. Жук