Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.01.2019 року у справі №1940/1953/18

УХВАЛА

06 березня 2019 року

м. Київ

справа №1940/1953/18

адміністративне провадження №К/9901/2101/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О. П., Мороз Л. Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року (суддя Шульгач М. П. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року (головуючий суддя Святецький В. В., судді: Гудим Л. Я., Довгополов О. М. ) у справі №1940/1953/18 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради, Державної казначейської служби України про визнання рішення протиправним та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради, Державної казначейської служби України, в якому просив:

- визнати рішення держаного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Мартиняка А. В. від 11 квітня 2018 року №405583073 про відмову у скасуванні запису про право власності/внесенні запису про скасування державної реєстрації за номером 5734078 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 36583161101 протиправним та скасувати його;

- стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в сумі 200000 грн. ;

- стягнути солідарно з відповідачів судові витрати на суму 42000 грн.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради, Державної казначейської служби України про визнання рішення протиправним та стягнення моральної шкоди, та позов повернуто позивачу.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що даний спір не носить публічно-правового характеру, оскільки відносини, що склались між сторонами стосуються цивільного права, а саме правомірності реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_3

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що предметом доказування в межах даної справи є обставини, що підтверджують незаконність прийнятого державним реєстратором рішення, а також питання неналежного виконання ним своїх обов'язків, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", щодо перевірки достатності та належності поданих документів для здійснення реєстраційних дій. Наголошено на тому, що відповідними рішеннями господарських судів було скасовано документи (договори оренди), на підставі яких вчинено державну реєстрацію прав нерухоме майно з реєстраційним номером 365783161101. На думку скаржника, спір зводиться до вирішення питання, чи мала право державний реєстратор, всупереч пункту 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відмовити у задоволенні заяви позивача про внесення до Державного реєстру запису про скасування права власності на нерухомий об'єкт, посилаючись при цьому на своє ж незаконне, скасоване адміністративним судом рішення. Тобто, на думку позивача, між сторонами наявний спір у сфері публічно-правових відносин, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а тому ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

За приписами абзацу другого частини 1 статті 354 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених частини 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Системний аналіз положень наведених норм права дає підстави для висновку, що законодавець визначив саме Велику Палату Верховного Суду як "суд, визначений законом", який здійснює касаційний перегляд справи за наявності у ній спору щодо предметної юрисдикції. Тому, враховуючи, що у цій справі суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у відкритті провадження, вказавши на непідсудність цього спору судам адміністративної юрисдикції, а учасник справи оскаржує рішення судів першої і апеляційної інстанцій з цих підстав, і під час розгляду цієї скарги незалежно від її доводів насамперед має бути вирішено питання юрисдикційної належності цього спору, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 346, 347 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Справу №1940/1953/18 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради, Державної казначейської служби України про визнання рішення протиправним та стягнення моральної шкоди, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

О. П. Стародуб

Л. Л. Мороз,

Судді Верховного Суду