Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.07.2019 року у справі №140/2759/18

УХВАЛА

05 липня 2019 року

Київ

справа №140/2759/18

адміністративне провадження №К/9901/17880/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря Волинської обласної психіатричної лікарні №1 м. Луцька Юрко Людмили Михайлівни про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

26 червня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

З матеріалів касаційної скарги й ухвалених у цій справі судових рішень випливає наступне.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до головного лікаря Волинської обласної психіатричної лікарні №1 м. Луцька Юрко Людмили Михайлівни про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 02 січня 2019 року у відкритті провадження у справі відмовив. Суд першої інстанції дійшов висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у справі - головний лікар Волинської обласної психіатричної лікарні №1 м. Луцька - не є суб'єктом владних повноважень та у відносинах з позивачем публічно-владних управлінських функцій не виконував.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, позивач оскаржила його до суду апеляційної інстанції.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 травня 2019 року залишив апеляційну скаргу без руху і надав апелянтові десятиденний строк для усунення недоліків, що полягали, зокрема у зверненні з апеляційної скаргою за межами процесуальних строків без зазначення поважних причин, що об'єктивно перешкоджали своєчасно реалізувати відповідне процесуальне право.

Ухвалою від 10 червня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішеннями, позивач звернулася до суду касаційної інстанції.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в частини 2 статті 328 КАС України (у тому числі ухвали про відмову у відкритті провадження), після їх перегляду в апеляційному порядку.

З аналізу частини 2 статті 13 у поєднанні з частиною 2 статті 328 КАС України випливає, що не можуть бути оскаржені у касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції, які не переглядалися в апеляційному порядку.

Обставини цієї справи свідчать, що ухвала Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі судом апеляційної інстанції не переглядалася, у зв'язку з чим вона не може бути предметом перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року необхідно відмовити.

Що стосується касаційної скарги у частині оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, Суд зазначає таке.

Як убачається зі змісту ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року, суд апеляційної інстанції керувався тим, що строк на апеляційне оскарження позивачем був пропущений, оскільки апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було подано лише 24 квітня 2019 року, тобто через три місяці та 14 днів з дня його вручення позивачеві.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини в частині відсутності підстав уважати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та неподання позивачем у встановлений судом строк заяви про його поновлення на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.

Згідно із частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на касаційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення частини 3 статті 298 та пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, який включає і ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року також необхідно відмовити.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря Волинської обласної психіатричної лікарні №1 м. Луцька Юрко Людмили Михайлівни про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко