Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.03.2021 року у справі №280/2653/20

УХВАЛА

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 280/2653/20

адміністративне провадження № К/9901/6006/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н. Є.,

суддів: Желтобрюх І. Л., Яковенко М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 року №Ф-12376-49 щодо сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 21
030,90 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2020 року відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2020 року скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

23 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 9 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржнику надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання належних доказів на підтвердження наведених у клопотанні обставини, які б підтверджували день вручення оскаржуваного судового рішення або вказати інші підстави для поновлення цього строку та надати уточнену касаційну скаргу з належним обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстав, а також надати документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 15 березня 2021 року.

Скаржником на адресу Верховного Суду надіслано клопотання про продовження строків усунення недоліків касаційної скарги.

Клопотання про продовження строку усунення недоліків обґрунтоване тим, що у квітні 2021 року очікується надходження коштів для сплати судового збору.

Водночас належних та допустимих доказів на підтвердження наведених в клопотанні обставини не надано.

Розглянувши вказане клопотання, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.

Також, Суд зазначає, що скаржник, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", (далі - ~law19~), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law20~ встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності ~law21~. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ~law22~.

Обґрунтованих доводів з належними доказами на підтвердження того, що введені обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином завадили відповідачу, як суб'єкту владних повноважень своєчасно усунути недоліки касаційної скарги, скаржником не наведено.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 1 частини четвертої якої передбачено повернення позовної заяви, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто у встановлений судом строк.

Враховуючи наведене, оскільки скаржником станом на день винесення даної ухвали не виконано усі вимоги Верховного Суду викладені в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.

Одночасно суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтями 121, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. Є. Блажівська

Судді: І. Л. Желтобрюх

М. М. Яковенко