Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2019 року у справі №810/305/18

УХВАЛА

07 серпня 2019 року

Київ

справа №810/305/18

адміністративне провадження №К/9901/21523/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А. І.

суддів: Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2019 у справі №810/305/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), Державної фіскальної служби України, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Головного управління ДФС у Київській області про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги в зв'язку з установленням інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, отриманого під час виконання службових обов'язків, у період проходження служби в органах внутрішніх справ, а саме податкової міліції, відповідно до постанови КМУ від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівниками міліції" та статті 356 Податкового кодексу України;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України призначити, нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в зв'язку з установленням інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, отриманого під час виконання службових обов'язків, у період проходження служби в органах внутрішніх справ, а саме податкової міліції, відповідно до постанови КМУ від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівниками міліції" та статті 356 Податкового кодексу України у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму.

З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 адміністративний позов задоволено частково.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2018 апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з недолучення до неї документа про сплату апелянтом судового збору за подачу ним апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 апеляційну скаргу повернуто апелянту.

27.02.2019 відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2018.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2019 апеляційна скарга відповідача була залишена без руху у зв'язку з тим, що апелянт пропустив строк апеляційного оскарження. Відповідачу був наданий строк для усунення недоліку - 10 днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання вимог вказаної ухвали апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. У клопотанні, посилаючись на вчасне звернення з апеляційною скаргою вперше, а також у зв'язку із сплатою судового збору відповідно до платіжного доручення від 12.12.2018 на виконання вимог ухвали від 09.11.2018, якою подану вперше апеляційну скаргу залишено без руху, скаржник вказував, що строк на апеляційне оскарження пропущений ним з поважних причин.

17.05.2019 суд апеляційної інстанції виніс оскаржувану ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Вважаючи таке судове рішення постановленими з порушенням вимог процесуального закону, відповідач подав касаційну скаргу.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами, а вчасне звернення з апеляційною скаргою вперше не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Верховний суд зазначає, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 299, 328, пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2019 у справі №810/305/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.....................................

А. І. Рибачук

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду