Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.06.2021 року у справі №280/8433/20

УХВАЛА

07 червня 2021 року

м. Київ

справа № 280/8433/20

адміністративне провадження № К/9901/18168/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л. О.,

суддів: Білак М. В., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі № 280/8433/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, де просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області викладених у відповідях № 10190-9886/П-02/8-0800/20 від
16.11.2020 та № 10261-9886/П-02/8-0800/20 від 18.11.2020 про віднесення інформації про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці позивача, виплат на нарахування бюджетних коштів до інформації з обмеженим доступом;

визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у вигляді ненадання ґрунтовної відповіді на електрону пошту щодо здійснення перерахунку довічного грошового утримання за електронними зверненнями від 02.11.2020 ВЕБ-08001-Ф-С-20-064484, та від
06.11.2020 ВЕБ-08001-Ф-С-20-065524, з доповненнями 09.11.2020 ВЕБ-08001-Ф-С-20-06599;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати ґрунтовну відповідь на електрону пошту позивача за електронними зверненнями від 02.11.2020 ВЕБ-08001-Ф-С-20-064484, та від 06.11.2020 ВЕБ-08001-Ф-С-20-065524, з доповненнями 09.11.2020 ВЕБ-08001-Ф-С-20-06599 щодо здійснення перерахунку довічного грошового утримання позивача, розміру нарахованих та виплачених сум;

стягнути моральну шкоду з Головного управління Пенсійного фонду України Запорізькій області на його користь п'ять тисяч гривень.

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області викладених у відповідях № 10190-9886/П-02/8-0800/20 від 16.11.2020 та № 10261-9886/П-02/8-0800/20 від 18.11.2020 щодо віднесення інформації про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 до інформації з обмеженим доступом. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у ненаданні відповіді на електрону пошту щодо здійснення перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання за електронними зверненнями від 02.11.2020 ВЕБ-08001-Ф-С-20-064484, та від 06.11.2020 ВЕБ-08001-Ф-С-20-065524, з доповненнями 09.11.2020 ВЕБ-08001-Ф-С-20-065997. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області направити відповідь на електрону пошту ОСОБА_1 за електронними зверненнями від 02.11.2020 ВЕБ-08001-Ф-С-20-064484 та від
06.11.2020 ВЕБ-08001-Ф-С-20-065524, з доповненнями 09.11.2020 ВЕБ-08001-Ф-С-20-065997 щодо здійснення перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці, розміру нарахованих та виплачених сум. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в сумі 5 000 грн. відмовлено в зв'язку з необґрунтованістю. Відмовлено у встановленні судового королю за виконанням рішення суду.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верхового Суду із касаційною скаргою.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

З ухвалених у цій справі судових рішень слідує, що предметом розгляду справи є оскарження бездіяльності розпорядника інформації щодо розгляду запиту на інформацію в порядку Закону України "Про інформацію".

Відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції визначив цю справу як справу незначної складності та дійшов до висновку про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Не наведено в касаційній скарзі скаржником і обґрунтувань щодо виняткового значення справи.

Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Водночас, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.

Щодо доводів скаржника про неврахуваннями судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 815/2707/18, від 15 серпня 2019 року у справ № 823/782/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 17 березня 2021 року у справі № 420/239/20 в частині стягнення моральної шкоди, то скаржником наведено витяги з цих постанов щодо визначення загальних критеріїв оцінки заподіяння моральної шкоди.

Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дає підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а спір у цій справі не відноситься до категорії спорів, передбачених пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративно від 22 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі № 280/8433/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. О. Єресько М. В. Білак В. М. Соколов