Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.01.2021 року у справі №460/2660/20

УХВАЛА

05 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 460/2660/20

адміністративне провадження № К/9901/2439/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

перевірив касаційну скаргу Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року

у справі №460/2660/20

за позовом ОСОБА_1

до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не правильного нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу з 01 січня 2014 року по 07 лютого 2019 року з встановленням базового місяця - січень 2008 року;

- зобов'язати відповідача до нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по 07 лютого 2019 року з врахуванням проведеної виплати з встановленням базового місяця - січень 2008 року.

01 червня 2020 року рішенням Рівненського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України щодо не правильного нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з січня 2014 року по березень 2018 року з встановленням базового місяця - січень 2008 року.

Зобов'язано Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку у Збройних силах України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014 року по березень 2018 року з врахуванням проведеної виплати з встановленням базового місяця - січень 2008 року.

В позові в частині визнання протиправними дій Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України щодо не правильного нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з березня 2018 року по 07 лютого 2019 року з встановленням базового місяця - січень 2008 року та зобов'язання Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 07 лютого 2019 року з врахуванням проведеної виплати з встановленням базового місяця січень 2008 року - відмовлено

На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Рівненським зональним відділом Військової служби правопорядку подано касаційну скаргу.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VII "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно ст.50 (Примітка) Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною 1 статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправними дій відповідача щодо не правильного нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача до нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення. Позивач мав спеціальне звання майор та займав посаду начальника технічно-експлуатаційної частини вертолітної ланки вертолітної ескадрильї.

Отже, позивач є військовослужбовцем та не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції". Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини 2 статті 5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є військовослужбовці зі званнями: генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі №460/2660/20 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіО. В. Калашнікова М. В. Білак О. А. Губська