Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.01.2020 року у справі №357/10369/19

УХВАЛА

03 січня 2020 року

Київ

справа №357/10369/19

адміністративне провадження №К/9901/103/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Соколова В. М., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його адвокатом Ткаченко Сергієм Олександровичем на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі №357/10369/19 за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу ТОП БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП капрала поліції Мазуренка Івана Михайловича, тимчасово виконуючого обов'язки командира батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області ДПП старшого лейтенанта поліції Коряка Василя Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови та рішення про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправною постанову відповідача, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 10 липня 2019 року поліцейським взводу тактико-оперативного реагування батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП капралом поліції Мазуренком І. М. було безпідставно притягнено його до адміністративної відповідальності та винесено постанову серії ГО №273920 від 10 липня 2019 року по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову серії ГО №273920 від 10 липня 2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 85 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, апеляційну скаргу представника позивача повернуто апелянту, у зв 'язку з відсутністю підтверджень повноважень представника позивача на звернення з апеляційною скаргою до суду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції представник скаржника звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

За змістом частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Водночас аналіз оскаржуваного судового рішення та доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану його адвокатом Ткаченко Сергієм Олександровичем на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі №357/10369/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

В. М. Соколов

О. В. Калашнікова

Судді Верховного Суду