Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.09.2020 року у справі №400/2653/19

УХВАЛА

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 400/2653/19

адміністративне провадження № К/9901/34989/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Жука А. В.,

перевіривши касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв Міністерства оборони України

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року

у справі № 400/2653/19

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв Міністерства оборони України

до Південного територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати неправомірними дії Південного територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України в частині внесення до Аудиторського звіту № 520/2/29-аз від 19 червня 2019 року недостовірних та перекручених даних про наявність порушень фінансово-бюджетної дисципліни, які призвели до втрат у сумі 252,26 тис. грн. ;

- зобов'язати Управління виключити з аудиторського звіту за вих. № 2459/1 віл 19 червня 2019 року недостовірні дані про порушення КЕВ фінансово-бюджетної дисципліни, які призвели до втрат у сумі 252,26 тис. грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі представник позивача з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв Міністерства оборони України залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.

Скаржнику надано строк десять днів з дня вручення копії ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.

На усунення недоліків касаційної скарги скаржником подано клопотання, в якому просить поновити скаржнику строк звернення до суду. В обґрунтування вказаного клопотання скаржник вказує, що ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику, оскільки всупереч пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в ній не були викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Скаржник наголошує, що повернення не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою. Також позивач вказує, що згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30 березня 2020 року", яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.

Наголошує, що згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень КАС України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених КАС України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами КАС України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Відповідно КАС України передбачено, що продовжуються на строк дії карантину строки визначені КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Зазначено, що відповідно до Постанови КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню не території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусної хвороби SARS-CoV-2" №1236 від 09 грудня 2020 року дію карантину на території України продовжено до 28 лютого 2021 року.

Проаналізувавши вказані скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд прийшов до наступних висновків.

Перша касаційна скарга позивача зареєстровано у Верховному Суді 24 вересня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику, оскільки всупереч пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в ній не були викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Копію зазначеної ухвали Верховного Суду від 30 вересня 2020 року скаржник отримав 05 жовтня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повторно касаційну скаргу відповідачем подано 16 грудня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Колегія суддів зазначає, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Однак, зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину Верховний Суд зазначає наступне.

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким, серед іншого, внесені зміни до п. 3 розд. VI "Прикінцеві положення" КАС України, та яким, зокрема, встановлено наступне: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених КАС України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами КАС України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 3 розд. VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції ~law32~ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності ~law33~. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ~law34~.

Таким чином, відповідно до вищезазначених змін, Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 3 розд. VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції ~law35~ від 30 березня 2020 року закінчилися 06 серпня 2020 року.

Щодо посилання скаржника на пункт 3 Прикінцевих положень КАС України, суд касаційної інстанції прийшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених КАС України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами КАС України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Проте, клопотання скаржника не містить обґрунтування того, що скаржник пропустив, встановлений законом строк на касаційне оскарження, через обмеженнями впровадженими у зв'язку з карантином.

Як вже зазначалося судом, в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" ( №32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Таким чином, при належному добросовісному відношенні касатор не був позбавлений можливості подати касаційну скаргу в межах строку звернення до суду касаційної інстанції, або в найкоротший строк після отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційного оскарження, проте таким правом не скористався.

Враховуючи, що скаржником не наведено жодного обґрунтування поважності пропуску строку, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Пунктом 1 частини 4 статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання Квартирно-експлуатаційному відділу м.

Миколаїв Міністерства оборони України про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 400/2653/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв Міністерства оборони України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 400/2653/19 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв Міністерства оборони України до Південного територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

СуддіО. В. Калашнікова М. В. Білак А. В. Жук