Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2020 року у справі №400/4009/19
Постанова КАС ВП від 19.01.2022 року у справі №400/4009/19

УХВАЛА

30 листопада 2020 року

Київ

справа №400/4009/19

адміністративне провадження №К/9901/29584/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року у справі №400/4009/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Контакт-Жилбуд" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

4 листопада 2020 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року у справі №400/4009/19.

Касаційна скарга не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

Згідно з частиною 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Скаржник у касаційній скарзі вказав, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України з посиланням на те, що оскаржувані судові рішення прийнятті без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №826/26692/15, від 18 березня 2020 року у справі №826/8114/15, від 5 березня 2012 №21-421а11, від 1 грудня 2015 у справі №21-1661а15, від 2 грудня 2015 року у справі №21-3849а15, від 24 січня 2018 року у справі №2а-4259/12/1070, від 23 січня 2018 року у справі №2а-1870/5800/12, від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 28 травня 2020 року у справі №826/15364/17, від 28 травня 2020 року у справі №826/21456/15, від 26 червня 2018 року у справі №816/1422/17, від 31 березня у справі №804/16516/15, від 14 лютого 2020 року у справі №804/249/16, від 16 січня 2018 року у справі №805/6031/13-а, від 17 січня 2018 року у справі №804/8943/13-а, від 26 червня 2018 року у справі №816/1422/17, від 11 вересня 2019 року у справі №814/1932/17, від 21 жовтня 2019 року у справі №814/1564/18, від 28 жовтня 2019 року у справі №400/2760/18.

При цьому слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, обставин, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Щодо посилання скаржника на постанови від 15 квітня 2020 року у справі №826/26692/15, від 18 березня 2020 року у справі №826/8114/15, то вони не можуть бути прикладом іншого правозастосування у контексті підстави касаційного оскарження, оскільки ними справи направлено на новий розгляд.

Крім того, скаржник посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11, від 1 грудня 2015 року у справі №21-1661а15, від 2 грудня 2015 року у справі №21-3849а15. Водночас пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає наявність висновку викладеного в постанові саме Верховного Суду, а не Верховного Суду України.

Щодо посилання скаржника на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №2а-4259/12/1070, від 23 січня 2018 року у справі №2а-1870/5800/12, від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 28 травня 2020 року у справі №826/15364/17, від 28 травня 2020 року у справі №826/21456/15, від 26 червня 2018 року у справі №816/1422/17, від 31 березня у справі №804/16516/15, від 14 лютого 2020 року у справі №804/249/16, від 16 січня 2018 року у справі №805/6031/13-а, від 17 січня 2018 року у справі №804/8943/13-а, від 26 червня 2018 року у справі №816/1422/17, від 11 вересня 2019 року у справі №814/1932/17, від 21 жовтня 2019 року у справі №814/1564/18, від 28 жовтня 2019 року у справі №400/2760/18, то вони ухвалені за різних встановлених судами обставин, тобто правові відносини не є подібними. Наведені скаржником норми застосовані судами за різних умов, а також встановлених судами фактичних обставин, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаній постанові, є безпідставними.

Наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень не свідчать про виконання вимог частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 КАС України, із змісту якої витікає - залишення касаційної скарги без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України,

УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року у справі №400/4009/19 залишити без руху.

2. Встановити особі, що подала касаційну скаргу, для усунення зазначених недоліків десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали.

3. Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18 червня 2020 року №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: підписМ. Б. Гусак підписМ. М. Гімон підписЄ. А. Усенко