Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.07.2020 року у справі №9901/165/20
Ухвала ВП ВС від 30.09.2020 року у справі №9901/165/20

УХВАЛА

02 вересня 2020 року

Київ

справа №9901/165/20

адміністративне провадження №П/9901/165/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мартинюк Н. М.,

суддів: Єресько Л. О., Жука А. В., Загороднюка А. Г., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним і скасування Указу Президента та поновлення на посаді,

УСТАНОВИЛ:

Ухвалою Верховного Суду від 6 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Позивачу надано 10 (десять) днів з моменту отримання указаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом із зазначенням підстав пропуску строку і доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

27 липня 2020 року до Суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Так, позивач зазначає, що при звільненні йому було видано два документи:

- Указ Президента України від 25 жовтня 2014 року № 824/2014;

- трудова книжка із записом №7 "Звільнено з посади начальника Управління Служби безпеки України в Тернопільській області" і зазначено підставу: Указ Президента України №824/2014.

Жодних відомостей про те, що звільнення відбулося на підставі Закону України "Про очищення влади", ні Указ, ні трудова книжка не містили.

Зазначає, що згідно листа Служби безпеки України №11/2-2082 1 березня 2018 року до Міністерства юстиції України були надіслані відомості щодо ОСОБА_1 для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".

У березні 2020 року позивачу стало відомо, що відомості про нього перебувають у Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".

Листом від 21 травня 2020 року № 3/3-3-9-з/116 Служба безпеки України надала копії документів, що вказують на підстави звільнення позивача у 2014 році.

Зокрема, як свідчить витяг із Наказу Голови Служби безпеки України від 27 жовтня 2014 року №10/29-ос, ОСОБА_1 звільнено з роботи за пунктом 7-2 статті 36 (з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади") з 25 жовтня 2014 року. Підстава: Указ Президента України від 25 жовтня 2014 року №824/2014.

Не погоджуючись із такими підставами для звільнення, ОСОБА_1 вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та оскаржити Указ Президента України від 25 жовтня 2014 року №824/2014.

Перевіривши заяву позивача про поновлення строку звернення, Верховний Суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їхніх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Позивач зазначає, що 21 травня 2020 року після ознайомлення з витягом із Наказу Голови Служби безпеки України від 27 жовтня 2014 року №10/29-ос він дізнався, що був звільнений з роботи у 2014 році з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".

Цей Наказ йому не оголошувався, до підпису та ознайомлення не надавався.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про очищення влади" особи, які перебувають на посадах, визначених у частини 1 статті 4 Закону України "Про очищення влади", подають керівнику або органу, зазначеному у частини 1 статті 4 Закону України "Про очищення влади", власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені третьою або четвертою частини 1 статті 4 Закону України "Про очищення влади", або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про очищення влади".

Частина 10 статті 5 Закону України "Про очищення влади" визначає, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Виходячи з положень цих норм, звільненню ОСОБА_1 із займаної посади передувала перевірка відповідно до Закону України "Про очищення влади", згода на проходження якої зазначається у заяві, що складається особою власноручно, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку про обізнаність позивача щодо підстав його звільнення.

За змістом частини 3 та 5 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи частини 3 та 5 статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). До того ж "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав об'єктивну можливість своєчасно дізнатися про підстави свого звільнення з роботи та, як наслідок, підстави прийняття Указу Президента України від 25 жовтня 2014 року №824/2014.

Відтак, скаржник не вказав про об'єктивну неможливість звернення до суду у 2014 році з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження акту, що, з огляду на наведене, могло б свідчити про його намір відновити свої порушені права. Доказів існування поважних причин, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду із цим позовом, позивачем до суду не надано.

При вирішенні питання поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовом Верховний Суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Враховуючи зазначене, доводи заяви про поновлення строку звернення до суду із позовом є необґрунтованими та не можуть бути визнані Верховним Судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для поновлення строку, що має наслідком повернення позовної заяви.

Відповідно до частини 5 та 8 статті 169 КАС України суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, 295 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду із позовом ОСОБА_1.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним і скасування Указу Президента від 25 жовтня 2014 року № 824/2014 та поновлення на посаді повернути позивачеві.

Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду....................................................................

Н. М. Мартинюк

Л. О. Єресько

А. В. Жук

А. Г. Загороднюк

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду