Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.05.2020 року у справі №400/2378/19

УХВАЛА

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 400/2378/19

адміністративне провадження № К/9901/11302/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

перевіривши касаційну скаргу Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року

у справі № 400/2378/19

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з вимогами зобов'язати відповідача зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 шляхом внесення змін до Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та вказати адресу АДРЕСА_1, як зареєстровано місце проживання ОСОБА_1.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року позовні вимоги задоволено.

21 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з підстав невірного зазначення назви суду касаційної інстанції, уточнення оскаржуваних судових рішень, не сплатою судового збору, та не зазначенням підстав для касаційного оскарження відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали, в перебіг якого не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ( №01029213758), копія ухвали Верховного Суду від 06 травня 2020 року отримана скаржником 12 травня 2020 року.

22 травня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків, виправлена касаційна скарга та платіжне доручення №166 від 09 квітня 2020 року про сплату судового збору.

Перевіривши надіслані матеріали, суд вважає їх такими, що не усувають виявлених судом недоліків, оскільки, як вбачається з ухвали Верховного Суду від 06 травня 2020 року скаржнику було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 травня 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

З огляду на зміст уточненої касаційної скарги, вона містить той же самий виклад обставин, який судом визнано неналежним правовим обґрунтуванням підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Тобто, скаржником повторно викладено обставини справи, з зазначенням, що суди при винесені оскаржуваних рішень формально та суб'єктивно поставились до з'ясування обставин справи, дослідження наданих доказів, аргументів учасників справи, що призвело до незаконного задоволення позову. В обґрунтування таких доводів, скаржником, зазначено що суд першої інстанції застосувавши норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду у справі №750/12117/16-а (провадження К/9901/22416/18) та №523/9759/16-а (провадження К/9901/10929/18), робить висновок про достовірність відомостей, які містяться у наданих Позивачем копіях документів. Разом з тим, скаржник не зазначає, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої на думку скаржника наявний у зазначених постановах Верховного Суду.

Крім цього, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08 травня 2019 року у справі №160/7887/18, що письмовими доказами в розумінні частини 1 статті 94 КАС України є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Згідно з частини 1 статті 94 КАС України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Наводячи перелік постанов Верховного Суду, висновки у яких до того ж ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи з урахуванням їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення, скаржник не зазначає конкретної підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та належного її обґрунтування.

Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не зазначені та не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Посилання на постанови Верховного Суду не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Крім цього, скаржником не усунуто недоліки зазначені в ухвалі Верховного Суду від 06 травня 2020 року щодо зазначення у касаційній скарзі вірного найменування суду касаційної інстанції - Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення".

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення".

20-денний строк з дня набрання чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" закінчився 06 серпня 2020 року.

Станом на день постановлення цієї ухвали на виконання ухвали Верховного Суду від 06 травня 2020 року, будь-яких інших заяв чи клопотань щодо усунення недоліків касаційної скарги в частині зазначення підстав касаційного оскарження відповідно до частини 4 статті 328 КАС України та виправленої касаційної скарги від скаржника до суду не надходило.

Таким чином, скаржником усунуто недоліки, які зазначені в ухвалі Верховного Суду від 06 травня 2020 року, лише в частині сплати судового збору та уточнення оскаржуваних рішень.

Тому, є всі підстави вважати, що у встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги виявлені недоліки скаржником не усунуто в повному обсязі.

Згідно частини 2 статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявнику.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 44, 45, 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № 400/2378/19- повернути скаржнику.

2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена..................................................

А. В. Жук

Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду