Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.08.2021 року у справі №480/7883/20

УХВАЛА

02 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 480/7883/20

адміністративне провадження № К/9901/27394/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Кашпур О. В., Мартинюк Н. М.,

перевіривши касаційну ОСОБА_1

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року

у справі №480/7883/20

за позовом ОСОБА_1

до Державної міграційної служби України

третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області

про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, в якому просив суд:

- визнати рішення відповідача № 392-20 від 25 вересня 2020 року неправомірним та скасувати його;

- зобов'язати відповідача переглянути рішення про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову

У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж статті обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Предметом розгляду даної справи є визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Отже, виходячи з предмету спору та статусу позивача, який є іноземцем і перебуває на території України, спір, що виник між сторонами віднесено до справ незначної складності, рішення у яких не підлягають касаційному оскарженню.

Скаржник зазначає, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

Оцінивши доводи касаційної скарги, а також ухвалені у цій справі судові рішення, які ґрунтуються на конкретних фактичних обставин справи та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення, за таких обставин справи, не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.

Також скаржником зазначено, що дана справа не розглядалася судом першої інстанції, як справа незначної складності оскільки, ухвалою від 18 грудня 2020 року про відкриття провадження в адміністративні справі було визначено, що справа повинна розглядатися за правилами загального провадження.

Верховний Суд не приймає вказані доводи скаржника оскільки, справи у спорах щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України відносяться до справ незначної складності відповідно до процесуального законодавства, а саме КАС України.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №480/7883/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіО. В. Калашнікова О. В. Кашпур Н. М. Мартинюк