Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.06.2021 року у справі №440/765/20

УХВАЛА

02 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 440/765/20

адміністративне провадження № К/9901/20965/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І. А.,

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №440/765/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Везерфорд Україна" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації,

УСТАНОВИЛ:

07.06.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
02.02.2021 у справі №440/765/20 (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 03.06.2021).

Ухвалою Верховного Суду від 23.06.2021 касаційну скаргу залишено без руху, зобов'язано скаржника усунути недоліки касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.

У межах встановленого судом строку скаржник надіслав клопотання щодо усунення недоліків касаційної скарги.

Контролюючим органом надано копію супровідного листа Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 вих. №08-19/20782/21 з відміткою про реєстрацію у Головному управлінні ДПС у Полтавській області 05.05.2021 за вх. №11340/5/16-31. Відтак, клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження є обґрунтованим.

Стосовно підстав касаційного оскарження, Головним управлінням ДПС у Полтавській області вказано пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено нормою права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах слід здійснити відступлення від висновку - пункт 52.3 статті 52, пункт 53.2 статті 53 Податкового кодексу України.

Скаржником вказано, що судом апеляційної інстанції враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/2032/16, від
22.10.2019 у справі №520/10111/18, від 28.01.2020 у справі №804/8131/16, від
03.12.2020 у справі № 826/27228/15.

На думку контролюючого органу, Другим апеляційним адміністративним судом не враховано позицію Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/59341/14, від 10.02.2015 у справі №К/800/61777/14, від 09.06.2015 у справі №К/800/17613/15.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункт 52.3 статті 52, пункт 53.2 статті 53 Податкового кодексу України в касаційній скарзі зазначається: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанова Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

Однак скаржником не обґрунтовано належними доводами необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Крім того, податковим органом зроблено посилання на практику Вищого адміністративного суду України. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на практику Вищого адміністративного суду України, оскільки частиною 4 статті 328 КАС України для обґрунтування підстав для касаційного оскарження передбачене зазначення постанов Верховного Суду, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відтак, Головним управлінням ДПС у Полтавській області не усунуто недоліки касаційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 328, 332, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №440/765/20 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді: І. А. Васильєва С. С. Пасічник В. П. Юрченко