Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.12.2019 року у справі №640/4098/19
Ухвала КАС ВП від 01.12.2019 року у справі №640/4098/19

УХВАЛА

28 листопада 2019 року

Київ

справа №640/4098/19

адміністративне провадження №К/9901/31960/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Желтобрюх І. Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 640/4098/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

19.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
17.05.2019.

З касаційної скарги вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням обґрунтованих причин для такого поновлення. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та скаржником не порушується питання про поновлення пропущеного строку.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 17.05.2019 подано 02.09.2019, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору, а в подальшому ухвалою цього суду від 19.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДФС про звільнення від сплати судового збору та продовжено строк для усунення недоліків. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків.

Крім того, з наданого до повторно поданої апеляційної скарги платіжного доручення вбачається, що сплата судового збору була проведена 31.07.2019, в той час як вперше подану апеляційну скаргу було повернуто 06.08.2019, тобто на час повернення апеляційної скарги судовий збір було сплачено, проте не повідомлено про це вчасно суд апеляційної інстанції. Разом з тим, із повторною апеляційною скаргою податковий орган звернувся лише 02.09.2019, тобто майже через місяць після повернення первинної апеляційної скарги.

Апеляційний суд зазначив, що такі зволікання податкового органу із поданням апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому такі порушення своїх процесуальних обов'язків не дають змоги суду поновити строк апеляційного оскарження.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції 27.09.2019 ГУ ДФС подало клопотання про поновлення пропущеного строку, яке мотивовано тим, що причина пропуску процесуального строку пов'язана з тривалою процедурою розгляду вхідної документації, що унеможливило отримання рішення суду про залишення апеляційної скарги без руху вчасно та в подальшому призвело до порушення строку на апеляційне оскарження. В той же час, жодних доводів на доведення факту дотримання встановленого процесуального строку оскарження, або його пропуску з поважних причин апелянтом не наведено.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що неналежна організація роботи відповідача не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. При цьому, зазначені апелянтом обставини щодо причин пропуску строку подачі апеляційної скарги роз'яснюють лише внутрішню організацію роботи та діловодства ГУ ДФС, та не можуть бути поважною причиною для пропуску строку подачі апеляційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є поважними, суду було надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, а вперше апеляційну скаргу було подано вчасно. Зазначає, що тривалий час усуненням недоліків в частині сплати судового збору зумовлений внутрішньо організацією роботи, зокрема, тим, що супроводження судової справи може здійснюється одночасно підрозділами правової роботи ДФС різного рівня, отже строк пропущений не за наслідками неналежного виконання посадовими особами своїх обов'язків. Звертає увагу на конституційне закріплення права на апеляційне і касаційне оскарження судового рішення.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.

Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень при повторному зверненні до суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення касаційного оскарження судового рішення.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 640/4098/19.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

І. Л. Желтобрюх,

Судді Верховного Суду