Суд: «Забудькуватість» свідка тягне за собою кримінальну відповідальність для нього за ст. 384 КК України (Новоград-Волинський міськрайонний суд у справі № 285/1041/20 від 04.02.2021)

Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
Суд: «Забудькуватість» свідка тягне за собою кримінальну відповідальність для нього за ст. 384 КК України (Новоград-Волинський міськрайонний суд у справі № 285/1041/20 від 04.02.2021) - 0_02011500_1613375659_602a28ab04eec.jpg

Фабула судового акту: Кожен свідок під час допиту його під час досудового розслідування та в судовому засіданні попереджається про кримінальну відповідальність введення в оману суду або іншого уповноваженого органу.

Але свідки часто-густо вважають, що таке попередження є формальністю і за брехню слідчому або суду їм нічного не буде.

Дійсно, вироків за ст. 384 КК України не так і багато, але все ж таки таких завзятих брехунів притягають до кримінальної відповідальності як у цьому випадку.

Вироком у даній справі свідка було засуджено до штрафу в розмірі 850 грн. за введення суду в оману, оскільки остання під час досудового розслідування та судового розгляду справи судом в іншому складі надавала показання, які викривають обвинувачених.

Однак, у подальшому свідок змінила свої показання та пояснила, що обвинувачених на місці вчинення злочинів не бачила.

Саме така непослідовність у показаннях свідка органом досудового розслідування було розцінена як введення суду в оману шляхом надання завідомо неправдивих злочинів, що є кримінальним злочином.

Аналізуйте судовий акт: Особа, яку притягнуто до відповідальності за введення суду в оману, МАЄ право на оскарження вироку у справі у якій вона дала неправдиві показання (ВС/ККС у справі № 654/1820/18 від 15.10.2020)

Відомості, які надаються під слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої дії (ВС/ККС у справі № 740/3597/17 від 14.09.2020)

Невизнання своєї вини не може свідчити про щире каяття (ВС/ККС у справі № 149/1596/16-к від 10.06.2020)

Хоча потерпілий і є самостійним учасником кримінального провадження, проте він не може подавати клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів (ВС/ККС у справі № 161/19398/17 від 02.04.2020)

Єдиний унікальний номер № 285/1041/20

Провадження № 1-кп/0285/248/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Мозгового В.Б.,

при секретарі Горбатюк І.О.,

за участю прокурора Франчука С.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Єсіна П.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Новограді-Волинському кримінальне провадження № 12019060090001015 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новоград-Волинський Житомирської області, українки, громадянки України, із вищою освітою, працюючої фармацевтом в ТОВ «Фарма-сіті» аптека «Доброго дня», неодруженої, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимої, -

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України,-

встановив:

ОСОБА_1 09.08.2019 упродовж часу з 10 години 06 хвилин по 10 годину 31 хвилину, маючи процесуальний статус свідка, перебуваючи в залі судових засідань №1 Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області за адресою: вул. Івана Франка, 31, в м. Новоград-Волинський, Житомирської області, під час судового розгляду кримінального провадження №12015060090000105, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.08.2015 за ч.2 ст.187 КК України (судова справа №285/4358/15-к), будучи належним чином попередженою про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, склавши присягу свідка, діючи умисно, з метою надати можливість уникнути обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідальності за вчинений тяжкий злочин, надала завідомо неправдиві показання про достовірно відомі їй обставини вчиненого 09.08.2015 злочину, які не відповідають дійсності.

Зокрема, ОСОБА_1 , будучи ознайомленою з правами та обов`язками свідка, надала показання, що коли на автомобілі таксі приїхала на зупинку «Світанок» по вул. Волі в м. Новоград-Волинський то побачила невідомого чоловіка, який був побитий та лежав на землі. Біля нього нікого не було. Не бачила щоб хтось бив цього чоловіка.

Проте, на стадії досудового розслідування ОСОБА_1 при допиті в якості свідка 09.08.2015 надала показання, що 09.08.2015 близько 00 годин 45 хвилин на автомобілі таксі приїхала на зупинку «Світанок» по вул. Волі в м. Новоград-Волинський та побачила, як троє невідомих осіб чоловічої статі наносили тілесні ушкодження іншому чоловіку, який лежав на землі. Коли автомобіль таксі зупинився то невідомі чоловіки відразу втекли.

Аналогічні показання ОСОБА_1 надала 14.04.2016 під час минулого судового розгляду кримінального провадження №12015060090000105 (судова справа №285/4358/15-к) іншим складом суду, а саме, що бачила, як на зупинці «Світанок» троє невідомих осіб били іншого чоловіка.

Отже, ОСОБА_1 надала завідомо неправдиві показання Новоград-Волинському міськрайонному суду Житомирської області щодо обставин кримінального правопорушення, чим штучно створила докази стороні захисту.

Таким чином ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у завідомо неправдивих показаннях свідка суду, поєднані зі штучним створенням доказів захисту, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 384 КК України.

Під час досудового розслідування між сторонами кримінального провадження: прокурором Новоград-Волинської місцевої прокуратури Франчуком С.В. та підозрюваною, за участі захисника Єсіна П.С., досягнуто та підписано угоду від 16 березня 2020 року про визнання винуватості, за змістом якої підозрювана беззастережно визнає свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та наведені обставини вчинення цього злочину; сторони дійшли згоди щодо обрання підозрюваній покарання за вчинене нею кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 384 КК України, у виді позбавлення волі строком 2 роки та на підставі ст. 69 КК України застосувати покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. При цьому підозрюваній роз`яснено наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, на що вона дала згоду.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю. Підтвердила, що розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання. Просить затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклала добровільно, без примусу і не під тиском.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 472 КПК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 2 ст. ст. 384 КК України, та щодо узгодженої міри покарання у виді штрафу.

Шляхом вивчення документів кримінального провадження, опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченої. Крім того судом з`ясовано у обвинуваченої можливість реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Також обвинуваченій роз`яснено вимоги ч.ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, положення яких їй зрозумілі, нею усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є її відмова від здійснення прав, передбачених - абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження її права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення їй наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди обвинуваченій зрозумілі. Після таких роз`яснень обвинувачена не заперечила проти затвердження угоди. Прокурор також просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, з урахуванням наведеного вище, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши відповідність угоди про визнання винуватості вимогам кримінального процесуального закону та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд дійшов висновку про ухвалення в даному кримінальному провадженні обвинувального вироку відносно ОСОБА_1 , яким затвердити угоду про визнання нею винуватості, визнати обвинувачену винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України, яке відповідає загальним засадам призначення покарання. Підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч.7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності із вимогами ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 16 березня 2020 року укладену між прокурором Новоград-Волинської місцевої прокуратури Франчуком С.В. та підозрюваною ОСОБА_1 за участі захисника Єсіна Павла Сергійовича.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Речові докази - оригінал протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5 , оригінал протоколу допиту свідка ОСОБА_1 ; копії протоколів судових засідань та компакт диск «DVD-R 4.7GB 120min 16x», на яких ОСОБА_1 дає покази, які долучені до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя

3465
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярные судебные решения
ЕСПЧ
0