Хоча потерпілий і є самостійним учасником кримінального провадження, проте він не може подавати клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів (ВС/ККС у справі № 161/19398/17 від 02.04.2020)

Фабула судового акту: Нормами статті 56 Кримінального процесуального кодексу України одним з прав потерпілого є право подавати слідчому, прокурору, слідчому судді, суду докази. Але чи може потерпілий максимально використати це право? Очевидним є той факт, що поданню будь-яких доказів у кримінальному процесі передує процес збирання таких доказів.

Слід звернути увагу читача на те, що досить часто трапляється так що потрібні докази знаходяться у інших осіб, які аж ніяк не палають бажанням їх надавати.

З метою отримання таких доказів законодавцем в кримінальному процесуальному законі передбачена можливість отримання тих чи інших речей та документів на підставі ухвали слідчого судді.

Але ж хто може подавати такі клопотання? Чи входить в коло таких осіб потерпілий?

У даній справі потерпілий подав клопотання слідчому судді про надання доступу до речей і документів.

Слідчим такий дозвіл було надано.

Натомість прокурор вважаючи таку ухвали незаконною оскаржив її у апеляційному порядку.

Апеляційним судом у відкритті провадження було відмовлено оскільки ухвала слідчого судді про надання (забезпечення) дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів відповідно до положень ст. 309 КПК України апеляційному оскарженню не підлягає.

Така відмова стала підставою для касаційного оскарження ухвали апеляційного суду знову ж таки прокурором з тих підстав, що згідно зі ст. 160 КПК України стороною кримінального провадження, яка має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей та документів, є орган досудового розслідування та прокурор, а не потерпілий.

Суд касаційної інстанції із такими доводами погодився.

Надаючи оцінку позиції прокурора Касаційний кримінальний суд вказав, що за ч. 1 ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України сторонами кримінального провадження є, зокрема, з боку обвинувачення – слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК України. Такими випадками є: відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді, коли потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді (ст. 340 КПК України); 2) зміна прокурором обвинувачення і поставлення питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, коли потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі (ст. 338 КПК України).

В усіх інших випадках потерпілий не є стороною кримінального провадження і займає самостійну позицію як учасник кримінального провадження.

Отже, потерпілий не має права звертатися до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, оскільки під час досудового розслідування він не є стороною кримінального провадження, а слідчий суддя відповідно не має права надавати такий дозвіл.

Водночас потерпілий має право ініціювати питання про тимчасовий доступ до речей і документів перед слідчим або прокурором шляхом подання відповідного клопотання в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Освідування особи має проводитись ВИКЛЮЧНО за постановою прокурора (ВС/ККС у справі № 127/3712/17 від 19.03.2020)

ВС/ККС: Право оскаржувати ухвали про продовження строку тримання під вартою надано ЛИШЕ стороні захисту (ВС/ККС у справі № 344/13061/16-к від 29.04.2020)

ВС/ККС: Територіальна підсудність органу досудового розслідування визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу (ВС/ККС від 22 квітня 2020р.)

Захисник та підзахисний є ОКРЕМИМИ учасниками справи, а тому копії апеляційної скарги повинні виготовлятись та направлятись кожному з них (ВС/ККС № 57/57453/17-к від 21.11.2019)

Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 161/19398/17

провадження № 51-8733км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Григор`євої І.В., Стефанів Н.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Михальчука В.В.,

прокурора Браїла І.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05 лютого 2018 року про відмову у відкритті провадження.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2018 року потерпілій ОСОБА_1 надано (забезпечено) дозвіл на тимчасовий доступ до документів, що перебувають

у голови ОСББ «Дубнівська 12» Єрьомкіна Михайла Васильовича , з можливістю отримання їх копій, зокрема документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дубнівська 12» за період з 01 березня 2016 року по 18 грудня 2017 року.

Не погодившись із цією ухвалою, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання їй тимчасового доступу до зазначених документів.

Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 05 лютого 2018 року відмовив у відкритті провадження, пославшись на те, що ухвала слідчого судді про надання (забезпечення) дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів відповідно до положень ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційному оскарженню не підлягає.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05 лютого 2018 року скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що слідчий суддя ухвалив рішення, яке не передбачено кримінальним процесуальним законом. На думку прокурора, згідно зі ст. 160 КПК стороною кримінального провадження, яка має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей та документів, є орган досудового розслідування та прокурор, а не потерпілий. Прокурор посилається на правовий висновок Верховного Суду України щодо оскарження ухвал слідчого судді, не віднесених до ст. 309 КПК (справа № 5-142кс17 від 12 жовтня 2017 року), згідно з яким у разі постановлення слідчим суддею ухвали, не передбаченої кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Браїло І.Г. підтримав касаційну скаргу прокурора.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК визначено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Статтею 7 КПК передбачено загальні засади кримінального провадження, до яких відносяться, зокрема, верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2018 року, апеляційний суд послався на положення ч. 4 ст. 399, ст. 309 КПК. Зазначив, що нормами кримінального процесуального законодавства не передбачено оскарження в апеляційному порядку зазначеної ухвали слідчого судді.

Натомість слід зауважити, що нормами КПК не передбачено і постановлення слідчим суддею ухвали про надання (забезпечення) потерпілому дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів.

Згідно з ч. 1 ст. 160 КПК сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК сторонами кримінального провадження є, зокрема, з боку обвинувачення - слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК. Такими випадками є: 1) відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді, коли потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді (ст. 340 КПК); 2) зміна прокурором обвинувачення і поставлення питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, коли потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі (ст. 338 КПК).

У випадках, передбачених ст. 338 і ст. 340 КПК, потерпілий є стороною кримінального провадження і користується всіма правами сторони обвинувачення лише під час судового розгляду.

В усіх інших випадках потерпілий не є стороною кримінального провадження і займає самостійну позицію як учасник кримінального провадження.

Вичерпний перелік прав і обов`язків потерпілого передбачено статтями 56 і 57 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілий має право, зокрема, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження; подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду; заявляти відводи та клопотання; а також користуватися іншими правами, передбаченими КПК.

Отже, потерпілий не має права звертатися до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, оскільки під час досудового розслідування він не є стороною кримінального провадження, а слідчий суддя відповідно не має права надавати такий дозвіл.

Водночас потерпілий має право ініціювати питання про тимчасовий доступ до речей і документів перед слідчим або прокурором шляхом подання відповідного клопотання в порядку, передбаченому ст. 220 КПК.

Верховний Суд України в постанові від 12 жовтня 2017 року (справа № 757/49263/15-к) зробив правовий висновок про те, що в разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини третьої статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці її законності, посилаючись на приписи частини четвертої статті 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини першої статті 7 та частини першої статті 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення частини шостої статті 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК.

У своїй постанові від 23 травня 2018 року (№ 13-16сво18) Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим висновком Верховного Суду України.

Оскільки можливості постановлення слідчим суддею ухвали про надання (забезпечення) потерпілому дозволу на тимчасовий доступ до документів не передбачено КПК, то немає ні дозволу, ні заборони щодо апеляційного оскарження такої ухвали.

У таких випадках суду слід керуватися ч. 6 ст. 9 КПК щодо застосування загальних засад кримінального провадження відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК.

Таким чином, Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 05 лютого 2018 року, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2018 року про надання (забезпечення) потерпілому дозволу на тимчасовий доступ до документів, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Отже, необхідно скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого слід усунути зазначені недоліки, перевірити доводи, викладені у скарзі прокурора, і залежно від установленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК,

Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05 лютого 2018 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: