Суд стягнув із посадовця фізичної особи кошти сплачені за незаконне звільнення ним працівника (Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області № 695/2095/22 від 08.01.2024 р.)

Фабула судового акту: Доволі показове рішення, для всієї судової практики по звільненню державних службовців та працівників державних установ. Справа в тому, що у випадку звільнення працівника, гроші зазвичай стягуються з роботодавця - у випадках з державними органами, органами місцевого самоврядування, їх підприємствами, установами, організаціями - з Державного бюджету, який розподіляється за асигнуваннями. При цьому, сам керівник, який допустив таке незаконне звільнення - зазвичай - зі своєї кишені кошти не витягує і не сплачує.

Так, у цій справі прокурорам вдалося стягнути з посадової особи (керівника, який звільнив) на користь виконавчого комітету сільської ради шкоду завдану внаслідок незаконного звільнення працівника в сумі 157 358 грн 00 коп., в порядку регресу.

Може це спонукає в майбутньому інших керівників, які безпідставно звільняють працівників, серйозніше ставитися до своїх обов’язків.

Так, в ході опрацювання даних системи ЄДРСР окружною прокуратурою було встановлено, що рішенням міськрайонного суду частково задоволено позовні вимоги до комунальної установи місцевої районної ради про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Ухвалюючи судове рішення суд констатував, що вказані порушення прав працівника є суттєвими, а відтак визнав незаконним та скасував наказ про звільнення з поновленням на посаді та стягненням середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - 157 358 грн 00 коп. Ну і як наслідок, після апеляційного розгляду, який залишив все в силі - рішення було виконано і виконавчий комітет сільської ради з бюджетних асигнувань виплатив незаконно звільненому працівнику ці 157 358 грн 00 коп.

Суд погодився із доводами прокуратури і стягнув вказану суму з посадової особи, що допустила звільнення, в порядку регресу. В обгрунтування суд зазначив:

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відтак факт незаконного звільнення є доведеним, та у відповідності до приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Нормативно, свою позицію суд обгрунтував наступним:

• Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
• Пунктом 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України передбачені випадки повної матеріальної відповідальності, у тому числі коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
• У силу приписів статті 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.
• Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. При цьому, відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
• Згідно з п. 20 Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.
• Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 11.11.1992 при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.
• Відповідно до ч. 1, 4 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченому відшкодуванням, якщо інший розмір не встановлений.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 675/28/15-ц.

Отже, у цій справі, констатовано, що: Відповідач як посадова особа, наказом якого працівник незаконно звільнений із займаної посади, винний у заподіянні шкоди комунальній установі сільської ради, у зв`язку з оплатою працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу та несе повну матеріальну відповідальність за вказані дії.

Чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі, а тому посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 справа № 401/1387/17-ц, від 11.04.2018 справа № 161/6047/16-ц, від 20.06.2019 справа № 462/8925/14, від 03.10.2018 справа № 591/8512/15-ц.

Аналізуйте судовий акт: Якщо працівник звільняється через порушення роботодавцем труд.законодавства (ч.3 ст. 38 КЗпП), останній не може змінювати підставу звільнення, навіть якщо не згоден з працівником (ВС КЦС № 344/1017/20 від 13.04.2022 р.) ;

Неналежне керівництво підрозділом, ослаблення контролю за роботою підлеглих - не дають підстав звільнити керівника за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України (одноразове грубе порушення) (ВС КЦС № 233/270/20 від 17.02.2022 р.);

За невиконання працівницею своїх обов`язків до неї вже було застосовано догану. Оскільки після цього вона не вчинила нового проступку у роботодавця не було підстав для її звільнення за систематичне невиконання обов’язків (ВС КЦС №705/539/21 від 02.02.2022 р.);

Саме лише порушення норм процесуального права не може вважатися діянням, що порочить звання судді, порушує присягу чи є несумісним з посадою судді - тому не є достатньою підставою для звільнення судді з посади (ВС, № 800/511/15 від 09.09.2021 р.).

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2095/22

номер провадження 2/695/136/24

08 січня 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі: секретаря судового засідання Варданян Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Вознесенської сільської ради, виконавчого комітету Вознесенської сільської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся керівник Золотоніської окружної прокуратури з позовом в інтересах держави в особі: Вознесенської сільської ради, виконавчого комітету Вознесенської сільської ради, в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Вознесенської сільської ради завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в сумі 157 358 грн 00 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що у ході опрацювання даних системи Єдиного державного реєстру судових рішень Золотоніською окружною прокуратурою встановлено, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.09.2021 у цивільній справі № 695/808/20 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до комунальної установи «Територіальний Центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Золотоніському районі» Золотоніської районної ради Черкаської області (правонаступник КУ «Центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області) про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Ухвалюючи судове рішення суд констатував, що вказані порушення прав працівника є суттєвими, а відтак визнав незаконним та скасував наказ про звільнення ОСОБА_2 з поновленням її на посаді та стягненням середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Постановою Черкаського апеляційного суду від 30.11.2021 рішення Золотоніського міськрайонного суду від 13.09.2021 залишено без змін. На виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.09.2021 в цивільній справі № 695/808/20 виконавчий комітет Вознесенської сільської ради з бюджетних асигнувань виплатив ОСОБА_2 157 358 грн 00 коп. Оскільки звільнення ОСОБА_2 здійснено з порушенням закону, що встановлено рішенням суду, тому на відповідача ОСОБА_1 , як на службову особу, за наказом якої проведено звільнення, покладається обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Разом з тим зазначено, що у прокурора виник обов`язок виконати субсидіарну функцію щодо захисту інтересів держави у бюджетній сфері, оскільки Вознесенська сільська рада та виконавчий комітет Вознесенської сільської ради неналежно виконує обов`язок щодо захисту місцевого бюджету, що полягає у пасивній поведінці щодо стягнення шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомлення) сторін у справі за даним позовом.

Ухвалою суду від 25.11.2022 зупинено провадження у даній справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Ухвалою суду від 16.10.2023 поновлено провадження у даній справі.

Судове засідання призначене на 12 год 00 хв 08.01.2024.

У судове засідання прокурор не прибув, надавши перед початком судового засідання заяву, в якій просить здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.

Відповідач у судове засідання також не прибув, надіславши 05.01.2024 до суду заяву, в якій просить проводити судове засідання за його відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

Вознесенська сільська рада та виконавчий комітет Вознесенської сільської ради явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, відповідно до наявних у матеріалах справи заяв просять здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами, що наказом директора КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Золотоніському районі» Золотоніської районної ради Черкаської області № 6 від 17.03.2017 ОСОБА_1 звільнено ОСОБА_2 , завідуючу відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчсового проживання селища Пальміра, за одноразове грубе порушення трудових обов`язків (п. 1 ст. 41 КЗпП України).

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.09.2021 у цивільній справі № 695/808/20, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 30.11.2021, визнано незаконним та скасовано вказаний наказ, поновлено ОСОБА_2 на посаді та стягнуто із Комунальної установи «Центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на користь ОСОБА_2 157358 грн 00 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу без урахування податків і обов`язкових платежів, стягнуто із Комунальної установи «Центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на користь ОСОБА_2 3 000 грн моральної шкоди.

Ухвалюючи судове рішення у вказаній справі про скасування наказу директора КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Золотоніському районі» Золотоніської районної ради Черкаської області № 6 від 17.03.2017 про звільнення ОСОБА_2 з посади завідуючої відділенням Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Золотоніському районі» Золотоніської районної ради Черкаської області та поновлення на роботі, суд виходив із того, що звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства.

На виконання судового рішення виконавчим комітетом Вознесенської сільської ради з бюджетних асигнувань ОСОБА_2 сплачені грошові кошти в сумі 157 358 грн 00 коп, що стверджується платіжними дорученнями № 56 та № 103 від 24.12.2021.

У зв`язку із виплатою виконавчим комітетом Вознесенської сільської ради на виконання судового рішення у справі №695/808/20 середнього заробітку за час вимушеного прогулу звільненій ОСОБА_2 в сумі 157 358 грн 00 коп, що підтверджується платіжними дорученнями, у виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золоніського району Черкаської області, як головного розпорядника бюджетних коштів, та Вознесенської сільської ради Золоніського району Черкаської області, як засновника комунального закладу, виникло право регресної вимоги про стягнення вказаної суми з відповідача.

Золотоніською окружною прокуратурою 13.07.2022 за № 51/2-578вих-22 до Вознесенської сільської ради та виконавчого комітету Вознесенської сільської ради направлено лист щодо перспектив вжиття відповідних заходів, у тому числі у судовому порядку з метою стягнення із ОСОБА_1 коштів, виплачених ОСОБА_2 в результаті її незаконного звільнення із займаної посади.

Листами за №837 та №838 від 15.07.2022 Вознесенська сільська рада та виконавчий комітет Вознесенської сільської ради проінформували окружну прокуратуру, що не зверталися із позовом про відшкодування коштів до відповідача по причині недостатніх бюджетних надходжень та відсутності в штаті посади юриста.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень, що набрали законної сили, для інших судів визначається законом. Аналогічна норма викладена в ч. 1 ст. 18 ЦПК України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак факт незаконного звільнення ОСОБА_2 з посади завідуючої відділенням стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання селища Пальміра Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Золотоніському районі» Золотоніської районної ради Черкаської області за одноразове грубе порушення трудових обов`язків (п.1 ст. 41 КЗпП України) є доведеним, та у відповідності до приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України передбачені випадки повної матеріальної відповідальності, у тому числі коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

У силу приписів статті 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

При цьому, відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Згідно з п. 20 Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 675/28/15-ц.

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 11.11.1992 при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченому відшкодуванням, якщо інший розмір не встановлений.

Відповідач як посадова особа, наказом якого працівник незаконно звільнений із займаної посади, винний у заподіянні шкоди КУ «ЦНСП» Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, у зв`язку з оплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та несе повну матеріальну відповідальність за вказані дії.

Чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі, а тому посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 справа № 401/1387/17-ц, від 11.04.2018 справа № 161/6047/16-ц, від 20.06.2019 справа № 462/8925/14, від 03.10.2018 справа № 591/8512/15-ц.

Таким чином, шкода завдана бюджету незаконним звільненням ОСОБА_2 у вигляді сплачених коштів в сумі 157 358 грн 00 коп підлягає стягненню з відповідача.

Видатки місцевогобюджету,що закладеніна фінансуваннядіяльності КУ«ЦНСП» Вознесенськоїсільської радиЗолотоніського районуЧеркаської області,на інші,аніж визначені ст.91 Бюджетного кодексуУкраїни цілі, призводять до зменшення матеріальної складової фінансового-господарської діяльності комунального закладу та може стати причиною відсутності належного фінансування забезпечення виконання основних напрямів його діяльності. Відповідно не повернення вказаних коштів добровільно негативно впливає на дохідну частину місцевого бюджету, як наслідок порушує економічні інтереси держави.

Необхідність звернення прокурора з позовною заявою зумовлена необхідністю захистити інтереси держави, оскільки Комунальна установа «Центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області є неприбутковою організацією та утримується за рахунок коштів місцевого бюджету. Засновником КУ «ЦНСП» Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області є Вознесенська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, а головним розпорядником бюджетних коштів виконавчий комітет Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються Законом України «Про прокуратуру».

Положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів, до якого відносяться обласні бюджети.

Пунктом 7 частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Зайве витрачання бюджетних коштів призводить до порушення принципів збалансованості та цільового використання бюджетних коштів, які визначені ст. 7 Бюджетного кодексу України.

Недодержання законодавства про оплату праці органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями державної та комунальної форми власності, а також їх службовими особами безпосередньо зачіпає інтереси держави, оскільки кошти на відшкодування шкоди сплачуються з державного чи місцевого бюджетів.

КУ «ЦНСП» Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області є неприбутковою організацією та утримується за рахунок коштів місцевого бюджету. Засновником Установи є Вознесенська сільська рада, а головним розпорядником бюджетних коштів виконавчий комітет Вознесенської сільської ради.

Витрачання з бюджету коштів на виплату ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора, який звернувся з даним позовом до суду, оскільки уповноважені органи Вознесенська сільська рада та виконавчий комітет Вознесенської сільської ради листами № 837 та № 838 від 15.07.2022 повідомили прокурора про те, що не будуть самостійно вживати заходів шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю фінансування та посади юриста в штатному розписі, що свідчить про їх бездіяльність, тому вказані обставини відповідно до статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підтверджують наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом звернення із відповідним позовом до суду.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2481 грн 00 коп.

Керуючись ст.12 13 81 89 141 263-265 273 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Вознесенської сільської ради, виконавчого комітету Вознесенської сільської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (19741, Черкаська область, Золотоніський район, с. Вознесенське, вул. Центральна, 12, ідентифікаційний код 33978159) завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду у сумі 157358 (сто п`ятдесят сім тисяч триста п`ятдесят вісім) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Черкаської обласної прокуратури (18000, бульвар Шевченка, 286, ідентифікаційний код 02911119) судовий збір у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська