Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 591/8512/15-ц

провадження № 61-5368 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача-Пророка В. В.,суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради,відповідач-Сумський міський голова ОСОБА_6,треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради до Сумського міського голови ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою Сумського міського голови ОСОБА_6 на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 22 січня 2016 року, прийняте суддею Шелєховою Г. В., та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 23 листопада 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: Попруги С. В., Ільченко О. Ю., ТкачукС. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2015 року Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (далі - ДМЗВ Сумської міськради) звернувся до Зарічного районного суду міста Суми з позовом до Сумського міського голови ОСОБА_6 (далі - Сумський міський голова ОСОБА_6.), треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про відшкодування шкоди.

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідачем були прийняті розпорядження, якими двічі звільнено ОСОБА_7 з посади директора ДМЗВ Сумської міськради та один раз ОСОБА_8 з посади заступника директора ДМЗВ Сумської міськради. Ці звільнення були визнані в судовому порядку незаконними і потягли за собою стягнення з ДМЗВ Сумської міськради на користь звільнених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заробітної плати за час вимушеного прогулу.

3. Зазначені рішення судів були виконані ДМЗВ Сумської міськради. Отже, позивач просить стягнути з відповідача понесену через незаконні розпорядження про звільнення матеріальну шкоду в сумі 51 344,68 грн.

4. Справа неодноразово розглядалась судами. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 12 жовтня 2016 року справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 22 січня 2016 року позов ДМЗВ Сумської міськради задоволено: стягнуто з Сумського міського голови ОСОБА_6 на користь ДМЗВ Сумської міськради матеріальну шкоду в сумі 51 344,68 грн, судовий збір на користь держави в сумі 1 378,00 грн.

6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що незаконність рішення відповідача про звільнення ОСОБА_7 та факт стягнення з позивача на його користь 16 928,38 грн (заробітна плата за час вимушеного прогулу) підтверджено наступними рішеннями судів: постановою Сумського районного суду Сумської області від 21 липня 2015 року у справі № 587/1503/15-а (а.с. 51-58, том 1), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року (а. с. 47-49, том 1); постановою Сумського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2015 року у справі № 587/1187/15-а, залишеною без змін в частині визнання незаконним звільнення ОСОБА_7 постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року (а. с. 59-69, том 1). Сума заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_7 підтверджена розрахунком ДМЗВ Сумської міськради (а.с. 33, том 1).

7. Незаконність рішення відповідача про звільнення ОСОБА_8 та факт стягнення з позивача на його користь 34 416,30 грн. (заробітна плата за час вимушеного прогулу) підтверджено наступними рішеннями судів: постановою Зарічного районного суду міста Суми від 13 жовтня 2015 року у справі № 591/5541/15-а (а.с. 43-46, том 1), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року (а.с. 40-42, том 1). Сума заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_8 підтверджена також розрахунком ДМЗВ Сумської міськради (а.с. 34, том 1).

8. Перерахування вказаних в зазначених розрахунках коштів на рахунки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 95-97, 99-113, том 1).

9. Відповідно до частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV (в редакції, що діяла на момент прийняття відповідних судових рішень, якщо вони не відрізняються за змістом, далі - ЦПК України 2004) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

10. Суд, заслухавши думку учасників процесу, які з'явились у судове засідання, вивчивши матеріали справи, на підставі пункту 8 частини першої статті 134 та статті 237 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - КЗпП України), пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Постанова № 14), пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Постанова № 9) вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

11. Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23 листопада 2016 року апеляційну скаргу Сумського міського голови ОСОБА_6 відхилено, рішення Зарічного районного суду міста Суми від 22 січня 2016 року залишено без змін.

12. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано відповідне рішення суду про задоволення позову підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку з дотриманням вимог статті 212 ЦПК України 2004, тому підстав для їх переоцінки немає.

13. Розпорядженням Сумського міського голови ОСОБА_6 від 30 липня 2015 року № 307-к поновлено ОСОБА_7 на посаді директора ДМЗВ Сумської міськради з 29 травня 2015 року (а.с. 36, том 1). На виконання відповідного судового рішення про поновлення ОСОБА_7 на роботі ДМЗВ Сумської міськради йому була нарахована та виплачена середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 16 928,37 грн, що підтверджується довідкою від 20 січня 2016 року № 57/06.01-20 та копіями платіжних доручень (а.с. 98, 99-113, том 1).

14. Розпорядженням Сумського міського голови ОСОБА_6 від 19 жовтня 2015 року № 404-к було поновлено ОСОБА_8 на посаді заступника директора ДМЗВ Сумської міськради - начальника управління архітектури та містобудування - головного архітектора Сумської міської ради з 25 липня 2015 року (а.с. 38, том 1). На виконання відповідного судового рішення про поновлення ОСОБА_8 на роботі ДМЗВ Сумської міськради йому була нарахована та виплачена середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 34 416,29 грн, що підтверджується довідкою від 20 січня 2016 року № 58/06.01-20 та копіями платіжних доручень (а.с. 94, 95-97, том 1).

15. Відповідно до статті 77 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон про місцеве самоврядування) шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

16. ОСОБА_6 є фізичною особою, яка займає посаду Сумського міського голови, отже відповідно до зазначеного та статті 30 ЦПК України 2004, статті 24 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV (в редакції, що діяла на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України) він є належним відповідачем у справі.

17. Доводи апеляційної скарги про неправильне визначення розміру матеріальної шкоди не підтверджуються належними та допустимими доказами, отже до уваги не приймаються. Інші доводи та аргументи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. У грудні 2016 року Сумський міський голова ОСОБА_6 подав касаційну скаргу до ВССУ, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права. У березні 2017 року Сумський міський голова надіслав засобами поштового зв'язку до ВССУ додаткові пояснення.

19. У касаційній скарзі Сумський міський голова ОСОБА_6 просить скасувати рішення Зарічного районного суду міста Суми від 22 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 23 листопада 2016 року, ухвалити нове рішення у справі, відмовивши у задоволенні позову позивача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

20. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.

21. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22. 05 лютого 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

23. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

24. Відповідно до частини тринадцятоїстатті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

25. Ухвалою судді ВССУ від 16 грудня 2016 року зупинено виконання рішення Зарічного районного суду міста Суми від 22 січня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Сумської області від 23 листопада 2016 року до закінчення розгляду касаційної скарги Сумського міського голови.

26. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

27. Доводи відповідача повторюють зміст його апеляційної скарги.

28. Зокрема, відповідач вважає, що він не повинен відповідати як фізична особа по зазначеним вимогам позивача відповідно до змісту частини третьої статті 7 та статті 24 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про службу в органах місцевого самоврядування), статті 56 Конституції України.

29. Згідно платіжних доручень, наданих позивачем, ОСОБА_7 було виплачено 7 141,03 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2015 року по 28 травня 2015 року. Ці виплати були здійснені на виконання рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2015 року у справі № 587/1187/15-а. Однак, згідно рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі № 587/1187/15-а з ДМЗВ Сумської міськради було вирішено стягнути на користь ОСОБА_7 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 5 757,12 грн. Ця обставина вказує на безпідставність вимог позивача та необґрунтованість судових рішень судів попередніх інстанцій.

30. В інші частині доводи відповідача суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України. Також в рамках касаційного оскарження судових рішень не приймаються до уваги доводи, які можуть бути підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

(2) Позиція інших учасників справи

31. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

32. Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

33. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

34. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

35. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

36. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

37. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

38. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (частина перша статті 80 ЦПК України).

39. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга статті 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частина четверта статті 77 ЦПК України).

40. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо відповідальності посадової особи органу місцевого самоврядування

41. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень(стаття 56 Конституції України).

42. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частини перша та друга статті 30 ЦПК України 2004).

43. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 ЦПК України 2004).

44. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина третя статті 10 ЦПК України 2004).

45. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

46. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина друга статті 303 ЦПК України 2004).

47. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частини перша та третя статті 61 ЦПК України 2004).

48. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (частина перша статті 24 ЦК України).

49. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

50. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (пункт 8 частини першої статті 134 КЗпП України).

51. Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі (стаття 237 КЗпП України).

52. Відповідно до преамбули Закону про службу в органах місцевого самоврядування він регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

53. Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Законом про місцеве самоврядування, законами України «Про статус депутатів місцевих рад», «;Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України (згідно з частиною першою статті 7 Закону про службу в органах місцевого самоврядування).

54. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом (частина третя статті 7 Закону про службу в органах місцевого самоврядування).

55. Матеріальна шкода, завдана територіальній громаді незаконними рішеннями сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних та обласних рад, їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в порядку, встановленому законом. Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та обласні ради, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної та обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній громаді, у розмірах і порядку, визначених законами України та статутами територіальних громад, прийнятими відповідно до законів України (стаття 24 Закону про службу в органах місцевого самоврядування).

56. Відповідно до преамбули Закону про місцеве самоврядування він відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

57. Міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів (пункт 10 частини четвертої статті 42 Закону про місцеве самоврядування).

58. Міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень (частина п'ята статті 42 Закону про місцеве самоврядування).

59. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону про місцеве самоврядування). Закон про місцеве самоврядування розділяє відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами (стаття 75) та відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед юридичними і фізичними особами (стаття 77).

60. Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом (частина перша статті 77 Закону про місцеве самоврядування).

61. Відповідно до пункту 1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про місцеве самоврядування положення цього Закону є основою для розробки та прийняття інших законодавчих актів про місцеве самоврядування в Україні.

62. При незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше (абзац третій пункту 33 Постанови № 9).

63. Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини (пункт 13 Постанови № 14).

64. Посилання Сумського міського голови ОСОБА_6 на статтю 56 Конституції України, як таку, що знімає з нього відповідальність за відшкодування шкоди, завданої позивачу, є необґрунтованим, оскільки ця стаття була у належний спосіб реалізована відповідними звільненими працівниками в рамках зазначених адміністративних справ у їх вимогах до ДМЗВ Сумської міськради.

65. Вимоги позивача стосуються відшкодування збитків, які виникли через виплату позивачем заробітної плати за час вимушеного прогулу працівникам, яких було звільнено на підставі визнаних незаконними ненормативних актів індивідуальної дії в сфері трудових правовідносин, виданих посадовою особою місцевого самоврядування - Сумським міським головою ОСОБА_6

66. Позивач звернувся до суду з відповідними вимогами про відшкодування за рахунок власних коштів Сумським міським головою ОСОБА_6 нанесених позивачу збитків, що передбачено пунктом 8 статті 134 та статтею 237 КЗпП України, статями 42, 74, 77 Закону про місцеве самоврядування, пунктом 33 Постанови № 9, пунктом 13 Постанови № 14. В зв'язку з цим у позовній заяві зазначено індивідуальний податковий номер Сумського міського голови ОСОБА_6 як відповідача. Суд першої інстанції шляхом звернення до начальника відділу адресно-довідкової роботи Управління Державної міграційної служби України в Сумській області встановив адресу проживання фізичної особи - Сумського міського голови ОСОБА_6 (а.с. 8-9, том 1). Як слідує з матеріалів справи, процесуальні документи направлялись йому на встановлену адресу.

67. Прикінцеві та перехідні положення Закону про службу в органах місцевого самоврядування не передбачають скасування або внесення змін в статтю 77 Закону про місцеве самоврядування, на відміну від інших статей Закону про місцеве самоврядування, в які відповідним законом внесені зміни.

68. Частина друга статті 24 Закону про службу в органах місцевого самоврядування лише підтверджує зміст статті 77 Закону про місцеве самоврядування щодо законності вимог безпосередньо до посадової особи місцевого самоврядування як особи, а не органу чи структурного підрозділу органу місцевого самоврядування, в якому вона обіймає свою посаду. Частина перша цієї статті встановлює джерело відшкодування матеріальної шкоди, завданої безпосередньо територіальній громаді незаконним рішенням, зокрема міських голів, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. У справі, що розглядається, поставлене питання про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок визнання незаконними актів індивідуальної дії у сфері трудових правовідносин, виданих посадовою особою місцевого самоврядування в порушення вимог трудового законодавства, а не законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, відповідальність з яке встановлюється розділом VI Закону про службу в органах місцевого самоврядування, до якого включено зазначену статтю 24.

69. Враховуючи зазначене, касаційний суд приходить до висновку про безпідставність відповідного аргументу Сумського міського голови ОСОБА_6, в зв'язку з чим законність судових рішень судів попередніх інстанцій він не спростовує.

(1.2) Щодо розрахунку збитків позивача

70. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може відмовитися від свого майнового права (частини перша та третя статті 12 ЦК України).

71. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частини перша та друга статті 235 КЗпП України).

72. Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про оплату праці).

73. Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. (частина перша статті 26 Закону про оплату праці).

74. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про ЄСВ).

75. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону про ЄСВ ДМЗВ Сумської міськради є платником ЄСВ. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону про ЄСВ платник ЄСВ зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ.

76. ЄСВ нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 Закону про ЄСВ, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону про ЄСВ). Абзац сьомий пункту 1 частини першої статті 4 Закону про ЄСВ на позивача не розповсюджується.

77. Для осіб яким після звільнення з роботи нараховано середню заробітну плату за вимушений прогул згідно з рішенням суду, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована (згідно з частиною другою статті 7 Закону про ЄСВ).

78. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій статті 7 Закону про ЄСВ, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача (згідно з частиною четверта статті 7 Закону про ЄСВ).

79. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Порядок № 100).

80. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (абзац третій пункту 3 Порядку № 100).

81. Як вказано позивачем у відповідному розрахунку по ОСОБА_7 (а.с. 98, том 1), ДМЗВ Сумської міськрадинарахувало 5 239,20 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2015 року по 28 травня 2015 року. Сплата ЄСВ, яка, в силу зазначеного вище, є обов'язком позивача та відповідним його збитком, на вказану заробітну плату становила 1 901,83 грн. Згідно платіжного доручення від 27 жовтня 2015 року № 506 (а.с. 101, том 1) зазначена сума ЄСВ була перерахована Державній податковій інспекції у місті Суми, а не ОСОБА_7 У зв'язку з цим, загальні витрати позивача по цьому відшкодуванню заробітної плати за час вимушеного прогулу становили 7 141,03 грн.

82. Враховуючи зазначене, зміст резолютивної частини рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі № 587/1187/15-а, яке має преюдиційне значення для цієї справи, відповідно до якого апеляційний суд присудив до стягнення з позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу ОСОБА_7 з 14 квітня 2015 року по 28 травня 2015 року в сумі 5757,12 грн (без урахування сплати ЄСВ). Враховуючи, що база та формула нарахування ЄСВ чітко визначені законодавством, таке рішення не суперечить принципу правової визначеності та дає можливість однозначно встановити загальні збитки позивача при відповідній сплаті середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_7 Отже, сума сплаченої позивачем заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_7 з 14 квітня 2015 року по 28 травня 2015 року є меншою ніж встановив зазначений апеляційний суд.

83. Визначення обсягу відшкодування завданої йому шкоди у меншому розмірі, ніж було встановлено судом, в цьому випадку є правом позивача відповідно до статті 11, частин першої та третьої статті 12 ЦК України. Оскарження правильності розрахунків апеляційного суду в рамках зазначеного адміністративного процесу не може відбуватись в рамках цього розгляду справи.

84. Той факт, що апеляційний суд у своєму рішенні помилково назвав загальні витрати позивача по сплаті відповідної заробітної плати за час вимушеного прогулу та сплаті ЄСВ, яка передбачена законодавством, сумами заробітної плати, сплачених позивачем ОСОБА_7 та ОСОБА_8, не змінює суми загальних витрат позивача та суті платежів позивача, визначених та підтверджених документами, які врахував апеляційний суд у якості доказів понесення збитків.

85. Отже, зазначені доводи Сумського міського голови ОСОБА_6 не спростовують законність судових рішень судів попередніх інстанцій.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

86. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частини перша та друга статті 410 ЦПК України).

87. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги Сумського міського голови ОСОБА_6, залишення без змін рішення Зарічного районного суду міста Суми від 22 січня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Сумської області від 23 листопада 2016 року.

(2.2) Щодо судових витрат

88. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

89. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

90. За результатом касаційного розгляду вимоги Сумського міського голови ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, отже на нього покладається судовий збір за подання касаційної скарги. Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

1. Залишити без задоволення касаційну скаргу Сумського міського голови ОСОБА_6.

2. Залишити без змін рішення Зарічного районного суду міста Суми від 22 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 23 листопада 2016 року.

3. Покласти на Сумського міського голову ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. О.Лесько

В. В.Пророк

В. М. Сімоненко

І.М. Фаловська