Ухвала

Іменем України

14 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 161/6047/16-ц

провадження № 61-48970ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: СтупакО. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Волинської області,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2018 року у складі судді Пахолюк А. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Русинчука М. М., Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі: Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2017 року позов заступника прокурора Волинської області задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області 90
923,14 грн на відшкодування майнової шкоди, заподіяної у зв'язку з оплатою працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено питання розподілу судових витрат.

11 червня 2018 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про перегляд за нововиявленими рішення Луцького міськрайонного суду від 23 січня 2017 року обставинами.

В обґрунтування заяви зазначив, що постановою слідчого СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області Демидюка Ю. Д. від 30 травня 2018 року закрито кримінальне провадження від 02 квітня 2014 року № 42014030000000057 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Зазначав, що під час розслідування зазначеного кримінального провадження встановлено, що він перебував у щорічній відпустці на момент надходження до ГУ Пенсійного фонду України у Волинській області постанови суду про поновлення ОСОБА_5 на роботі.

Переконував, що зазначені обставини є нововиявленими і мають істотне значення для справи та не могли бути йому відомі. Просив суд скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2017 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, в задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.

21 грудня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною 2 статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинамирішення Луцького міськрайонного суду від 23 січня 2017 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 423 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що постанова слідчого Демидюка Ю. Д. про закриття кримінального провадження від 30 травня 2018 року є нововиявленою обставиною не заслуговують на увагу Верховного Суду, оскільки така постанова була винесена після ухвалення рішення про перегляд якого просить заявник.

Посилання заявника у касаційні скарзі на те, що на час надходження до ГУ Пенсійного фонду України у Волинській області постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_5 він перебував у щорічній відпустці є безпідставними, оскільки факт невиконання заявником рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_5 підтверджується преюдиційною ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та їх правильність не спростовують.

Отже, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами п'ятою і шостою статті 394, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Луцького міськрайонного суду від 23 січня 2017 року у справі за позовом заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі: Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усикрррл